[Mija 220 rocznica urodzin Tymka Padury. Pochodził ze szlacheckiej rodziny herbu Sas, polsko-ukraiński poeta, kompozytor i pieśniarz. Grał na torbanie. Absolwent Liceum Krzemienieckiego, uczestnik Powstania Listopadowego. Urodził się 21 grudnia 1801 r. w Ilińcach w guberni kijowskiej (zm. 20 września 1871 r. w Koziatynie). Autor licznych pieśni – ok. 200 zarówno w języku polskim, jak i ukraińskim). Jeden z twórców i popularyzatorów „szkoły ukraińskiej”].
Тимко Падура
– автор безсмертних «Гей соколи»
220 років тому, 21 грудня 1801 р. – в Іллінцях на Вінниччині в дрібношляхетській сім’ї народився Тимко Падура, поет, композитор, торбаніст. Закінчив Вінницьку гімназію та Кременецький ліцей. Про себе писав, що є рутенцем, за національністю поляком, внуком барського конфедерата і сином учасника повстання Костюшка.
У гімназії Тимко Падура товаришував з Северином Ґощинським. Хлопці спілкувались виключно українською мовою та захоплювались славним минулим України. Вивчав репертуар мандрівних кобзарів та гру на бандурі. Оселившися на Волині у Саврані, в маєтку графа Вацлава Жевуського, 1825 відкрив і очолив школу кобзарів та лірників. Обстоював спільну боротьбу поляків та українців за незалежність проти Московської імперії. Намагаючися підняти українських селян до повстання за Польщу, у 1828-1829 рр., перебрався бандуристом та з агітацією помандрував за Дністер та на Кубань.
Учасник протимосковського Листопадового повстання 1830-1831 рр. після поразки ув’язнений царською владою. Учасник панславістичного з’їзду в Празі 1848 р. як делегат від Польщі. У творчих пошуках значною мірою перебував під впливом українського фольклору, оспівував козаччину, популяризував українство. Автор популярної тоді, та нині, пісні «Гей соколи». Твори писав переважно українською мовою, викладаючи їх латинкою. Писав також і польською мовою, формуючи «українську школу в польській літературі». Переклав українською мовою фрагменти поеми А. Міцкевича «Конрад Валленрод». Його пісні «Козак» і «Лірник» поклав на музику М. Лисенко. Помер у Козятині на Вінниччині 1871 р.
(ред.)
