Теодор Серединський народився у селі Одрехова Сяніцького повіту в сім’ї Івана й Марії (з дому: Мадараш) 19 жовтня 1877 р., помер 23 грудня 1949 р. Навчався в гімназії у Сяноці, а згодом в духовних семінаріях у Львові та Перемишлі. Єрейські свячення прийняв з рук Владики Костянтина Чеховича у перемиському соборі св. Івана Хрестителя 4 вересня 1904 р.
Душпастирську працю почав у Дальовій (Яслиський деканат), а далі почергово працював у: Никловичах (Судововишнянський деканат); Старій Солі (Старосільський деканат); Орове (Бориславський деканат); Михайлевичах (Рудківський деканат); Бикові (Медицький деканат); Токарні (Буківський деканат). 1927 р. був наділений крилошанськими відзнаками.
У 1914 р. о. Теодор Серединський був заарештований австрійською владою. До кінця березня 1915 р. утримувався в таборі Талергоф. Від 1 квітня 1915 р. до 1917 р. конфінований у с. Шванберґ у Штирії.
22 січня 1846 р. о. Т. Серединський був тяжко побитий солдатами польського війська у селі Токрня Сяніцького повіту. Нападники кілька годин тримали його та місцевого солтиса, легко одягнутих, зв’язаними на морозі. 28 квітня 1947 р. з донькою Іванною був виселений в рамках акції «Вісла» і доправлений спершу до збірного пункту в Буківську. Виселений до Битова (Кошалінське воєводство). Підпільно відправляв богослужіння для греко-католиків спершу в себе вдома, а згодом у каплиці сестер латинського обряду.
Помер у Битові, де й похований.
