Ольштинсько-Ґданська єпархія -

Ольштинсько-Ґданська єпархія – єпархія Української Греко-Католицької Церкви у Польщі. Разом з Перемисько-Варшавською архиєпархією та Вроцлавсько-Кошалінською єпархією входить до складу Перемисько-Варшавської митрополії. Єпархія охоплює північну частину Республіки Польща, а саме Поморське, Вармінсько-Мазурське та Підляське воєводства цілковито та Куявсько-Поморське та Мазовецьке воєводства частково. Таким чином, загальна площа Ольштинсько-Ґданської єпархії складає близько 82 373 км². Осідок єпископа розашований у м. Ольштин (Вармінсько-Мазурське воєводство, Польща). Щодо географічного розташування, то Ольштинсько-Ґданська єпархія межує на півдні із Перемисько-Варшавською архиєпархією, на заході – із Вроцлавсько-Кошалінською єпархією, на півночі — із Калінінградською єпархією Російської Православної Церкви, на сході – Гродненською і Волковиською єпархією Білоруського екзархату Російської Православної Церкви, на північному сході — із Вілкавішкіською дієцезією латинського обряду в Литві.

Поділ на протопресвітерства

На даний час, у новоутвореній Ольштинсько-Ґданській єпархії відбувається процес становлення церковних структур.

Правлячий архиєрей

Сьогодні служіння апостольського адміністратора новоутвореної Ольштинсько-Ґданської єпархії здійснює архиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський владика Євген Попович. Однак, разом із утворенням нової церковної структури Української Греко-Католицької Церкви у Польщі 25 листопада 2020 року Святіший Отець Папа Франциск правлячим єпископом новоствореної єпархії призначив о. д-ра Аркадія Трохановського, дотеперішнього священника Вроцлавсько-Ґданської єпархії, протопресвітера Кошалінського та пароха у Валчу.

Катедральний храм

Катедральним храмом Ольштинсько-Ґданської єпархії є собор Покрови Пресвятої Богородиці у м. Ольштин (Вармінсько-Мазурське воєводство, Польща). Окрім цього, в єпархії існує прокатедральний собор св. Вартоломея та Покрови Пресвятої Богородиці.

Відпустові місця та чудотворні ікони

Перш за все, серед відпустових місць Ольштинсько-Ґданської єпархії варто згадати про Санктуарій святого Володимира, Хрестителя Русі-України у м. Ґданськ (Поморське воєводство, Польща), який був створений 13 грудня 2015 року преосвященним владикою Володимиром Ющаком, тодішнім єпархом Вроцлавсько-Ґданським.

З історії єпархії

Ольштинсько-Ґданська єпархія була утворена затвердженням Святішим Отцем Папою Франциском рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, що відбулося 25 листопада 2020 року, в день літургійного спомину святого священномученика Йосафата, архиєпископа Полоцького. Це утворення нової єпархії відбулося через виділення територій із двох тодішніх церковних структур: із Перемисько-Варшавської архиєпархії та Вроцлавсько- Ґданської єпархії. Сьогодні Ольштинсько-Ґданська єпархія перебуває у процесі становлення.

З історії катедрального храму

Парафія Покрови Пресвятої Богородиці в Ольштині була заснована в 1979 році. Її засновником став о. Йосафат Романик, провінційний настоятель Чину Святого Василія Великого (отців Василіян) за підтримки Генерального вікарія о. мітрат Стефана Дзюбіна. Окрім того, великий внесок у створення парафії здійснив доктор Стефан Чебеняк.

Українська громада Ольштина та навколишніх сіл, яка виникла в результаті операції „Вісла”, трагічно відчула наслідки цієї акції переселення. Обтяжена трагічним баластом спогадів з періоду війни та перших повоєнних років, протягом наступних десятиліть вона зазнавала численних репресій з боку комуністичної влади, яка проводила заплановану пропагандистську кампанію, спрямовану на її асиміляцію та зміцнення антиукраїнських настроїв у польському суспільстві. Така ситуація не сприяла розвитку духовного життя вірних греко-католиків, також неможливо було побудувати власні церкви.

З багатьох римо-католицьких парафій в Ольштині лише одна з них – парафія Христа Царя отців францисканців за адресою вул. Wyspiańskiego, 5, зробила свою церкву доступною для служіння греко-католиків. Ці богослужіння проводились щонеділі о 14:00, в той час як у святкові дні, на реколекції та похорони, ви повинні були кожного разу отримувати дозвіл у парафіяльного священника. Пастирське служіння в парафії Ольштина здійснювали отці василіяни з Варшави, серед них: о. Йосафат Романик, ЧСВВ (1979-1982), о. Пьотр Кушка, ЧСВВ (1982-1983 і 1985-1990), о. Теодозій Янків, ЧСВВ (1983- 1984), отець Богдан Крупка, ЧСВВ (1984-1985) та отець Мелетій Білінський, ЧСВВ (1991). Поблизу міста Ольштина oo. Василіяни також обслуговували парафію св. Миколая в Доброму Місті. Згодом у кварталі було придбано квартиру, де замешкали отці василіяни.

Душпастирська робота в Ольштині була нелегкою, тож допомогти о. Василіянам приїхали сестри Служебниці Непорочної Діви Марії. Сестра Оксана Ващур розпочала проводити катехизацію дітей та підтримувати отців Василіян у виконанні всієї необхідної роботи. З початку існування парафії і донині в ній працюють сестри Непорочної Діви Марії: Оксана Ващур, Надія Ковальчик, Йосифа Підпличак, Моніка Лісовська, Меланія Кузьо, Тетяна Ковальчик, Йосафата Новасад, Анатолія Магура, Родона Сункіла , Єлисавета Глушик, Єлисавета Голубець, Тереза Лукович. Наразі тут працюють такі сестри: Магдалена Ожанська – вища, Бернардетта Віктор, Партенія Куриляк та Родіона Луків. У 1990 році отець Петро Кушка організовує парафію в м. Ілаві, і перше богослужіння відбулося там у червні цього ж року.

У 1991 році парафію переймає о. доктор Ярослав Москалик, й будучи єпархіальним священиком, він продовжує наполегливу роботу своїх попередників. Це збільшує сферу душпастирського впливу, відкриваючи новий душпастирський центр у Лідцбарку Вармінському – парафію св. Кирила та Мефодія. Йому вдалося отримати від сільськогосподарського агентства 45 га полів для потреб парафії. Він докладає зусиль у спілкуванні із муніципальною владою щодо передачі об’єкта, придатного для переобладнання, у храм чи землю для його будівництва. В результаті парафія отримала у вічне землекористування ділянку на вул. Любельська в Ольштині.

У квітні 1994 року розпочалася кампанія збору грошей серед віруючих на придбання землі та будівництво храму. У 1995 році отець-доктор Ярослав Москалик підготував місце для благословення та проєкт будівництва церкви. Восени того ж року архиєпископ Іван Мартиняк освятив місце та хрест для майбутнього храму.

У листопаді 1995 року парафію переймає о. Станіслав Тарапацький. Формується Будівельна рада, а будівництвом керує: Ян Смут, Гжегож Джус, Петро Гнатюк, Роман Фаранчук, Славомір Карліцький, Катажина Басараб, Марія Дубер, Володимир Ліпінський та інші парафіяни.

Будівництво церкви було розпочато навесні 1997 року, через три роки, у ювілейному 2000 році, в день відпусту із нагоди свята Покрову Пресвятої Богородиці, архиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський владика Іван Мартиняк освятив храм і подарував йому ювілейний відпуст 2000-го року християнства, щоб віруючі могли скористатися джерелами Божих ласк.

У 2004 році парафії св. Миколая в Добре Място та св. Кирила і Мефодія Лідзбарки бере на себе о. Богдан Ситчик. Тоді як о. Станіслав Тарапацький залишається парохом Ольштинської парафії.

У 2003 році парафія Покрови Пресвятої Богородиці в Ольштині розпочала будівництво багатофункціонального парафіяльного будинку. У 2005 році у вічне користування було передано парафії ділянку землі.

З 1 липня 2015 року згідно Декрету архиєпископа і митрополита Івана Мартиняка ольштинський парафіяльний священник змінюється, а новим парохом стає о. Іван Галушка, тоді як о. Станіслав Тарапацький залишається у парафії резидентом.

З історії прокатедрального храму

Храм датується XV століттям, а з XVI дo XX століть був лютеранською церквою. У 1591–1600 роках до будови храму була прибудована вежа в готичному стилі, а інтер’єр прикрашений іконостасом.

Під час Другої світової війни, будівля була майже повністю зруйнована, а її відновлення тривало понад 25 років. Всередині збереглися красиві готичні склепіння в ризниці і каплиці і кристальні склепіння в бічних нішах. Після реконструкції, костел належав єзуїтам до 1990 року.

Церква у Ґданську — це святиня, яка є пам’яткою архітектури з XV cтоліття, яку римо-католицька архидієцезія Ґданська переказала для греко-католицької церкви у 1997 році і поступово є адаптована до східного обряду і східної Літургії. В 2001 році церква у Ґданську стала конкатедральним собором Вроцлавсько-Ґданської єпархії. В церкві знаходиться копія Ярославської чудотворної ікони, «Двері милосердя».

У неділю, 13 грудня 2015 року, у день св. ап. Андрія Первозванного — покровителя Києва і Східної Церкви, брата св. Апостола Петра, а також у день відкриття Надзвичайного Ювілею Божого Милосердя, враховуючи подію ювілейного року 1000-ліття блаженної смерті св. Володимира Великого, владика Вроцлавсько-Ґданський Кир Володимир Р. Ющак, ЧСВВ, підніс конкатедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці у м. Ґданську, до гідності Санктуарію Св. Володимира Великого Хрестителя Руси-України.

Офіційне встановлення Володимирового санктуарію, відбулось на основі довголітнього тривалого розвитку культу і почитання св. Володимира Великого, Хрестителя Руси-України, систематичної молитви за єдність усіх християн святоволодимирового хрещення Київської традиції, при співучасті Апостольства Молитви «Оранта» і «Християнського Братства св. Володимира Великого». Важливим моментом на цій дорозі вшанування св. Володимира Великого було встановлення і освячення його пам’ятника — монумента 23 травня 2015 року з нагоди 1000-ліття його упокоєння. Пам’ять про св. Володимира Великого залишається на віки, бо завдяки його епохального вибору народ Руси-України одержав «Великий Дар Хрещення» («Маgnum Baptismi Donum» — св. Іван Павло ІІ). Цей дар Хрещення вимагає від нас постійної богословської рефлексії і рецепції, у чому зможуть допомагати нам «Володимирові читання».

Незвичайний дар санктуарію св. Володимира Великого, Хрестителя Руси-України, який сприймаємо як дар Божого Милосердя це також дар, який залишається одночасно для нас, як завдання для подальшого плекання, поглиблювання, та поширення культу св. Володимира і його наслідування.

Постійно заохочуємо і запрошуємо всіх бажаючих до Ґданська для молитовних відвідин і прощ, так індивідуально, як і в групах — до святого Володимира-Василія, творця християнської європейської України, та співтворця християнської Європи.