(sto lat od uchwalenia haniebnego dokumentu)
23 lutego 1922 r. rząd bolszewickiej Rosji uchwalił dekret dotyczący przejmowania przez organy państwa kosztowności znajdujące się w cerkwiach na potrzeby walki z głodem (zresztą, przez tę samą władzę wywołanym).
Natomiast już 8 marca 1922 r. marionetkowy rząd Ukrainy Radzieckiej uchwalił własny dekret o przejmowaniu zrabowanych z cerkwi przedmiotów (także będących bezcennymi dziełami sztuki) wykonanych ze złota, srebra, kamieni szlachetnych, czym rozpoczął na dużą skalę i bez precedensu akcję grabieży w świetle prawa (radzieckiego). Jednocześnie zabronione było przyjmowanie ekwiwalentów pieniężnych za zrabowane artefakty.
* * *
Декрет про вилучення церковних цінностей
(сто літ одного з методів боротьби з Церквою в СРСР)
23 лютого 1922 року уряд більшовицької Росії видав декрет про вилучення церковних цінностей для потреб боротьби з голодом.
Вже 8 березня 1922 р. Всеукраїнський центральний виконавчий комітет УСРР під приводом допомоги потерпаючим від голоду (спровокованого самою ж радянською владою) ухвалив декрет про вилучення з храмів предметів із золота, срібла, коштовних каменів, яким розпочав масштабний і безпрецедентний грабунок Церкви.
Від 20 березня 1922 р. появилася директива про цілковите вилучення коштовностей з церков та про заборону брати з церков замість золота, срібла та коштовного каміння гроші чи продовольство як відповідну компенсацію. Виконуючи цю директиву, радянський уряд відкинув пропозицію Папи Пія ХІ про компенсацію вартості тих церковних цінностей, що підлягали вилученню з католицьких соборів, грошима, які мали надійти в УСРР з-за кордону. Комуністи на тaке «не могли» погодитися.
Із теза для агітаторів і преси від 7 вересня 1921 р.: «В наші монастирі і церкви стікалися мільйони богомольців, обдурених вірою в богів і церковнослужителями, які їх оббирали. Виконання продподатку є боротьбою з власним голодом. Продподаток — якір порятунку. Священники агітують проти цього, погрожуючи селянам божою карою, ллють воду на млин контрреволюції і повинні бути вигнані з робітничо-селянського середовища. Священики діють заодно з білогвардійцями, повсюди є натхненниками різних банд, які руйнують наше господарство».
Більшість вилучених коштовностей, незважаючи на їх мистецьку, історичну та культурну цінність були перетоплені на звичайне золото чи срібло. Отримані кошти використано не на допомогу голодуючим, але на пропагандистську кампанію з дискредитації Церкви, утримання більшовицьких чиновників, а частина коштовностей була розкрадена. Вилучені в Україні коштовності передано до Москви і те, що тоді дивом вціліло нині приховується у фондах московитських музеїв.
Наприкінці липня 1922 р. кампанію з вилучення церковних цінностей було завершено. Комуністи грабіж підсумували: «Кампанія вилучення церковних цінностей під гаслом боротьби з голодом виявилася блискавичним методом боротьби з церквою».
Кампанія, що було щоденною практикою режиму, супроводжувалася відповідного змісту і насиченими характерною символікою, примітивними плакатами.
Джерела:
– Енциклопедія історії України та ін.
