Омелян Котис народився у селі Довжиця, Ліського повіту, в сім’ї о. Атанасія і Олени (з дому: Венгринович) 8 вересня 1984 р. (пом. 28 березня 1949 р. с. Кайково, біля Оструди).
Навчався у Перемиській чоловічій гімназії, а згодом у Духовних семінаріях Львова та Перемишля. Священничі свячення отримав 22 грудня 1927 р. з рук Владики Костянтина Чеховича в перемиському соборі св. Івана Хрестителя.
Душпастирську працю о. О. Котис почав у с. Желдець (Жовківський деканат), а потім почергово працював у: Річиці (Угнівський деканат); Конотопах (Варязький деканат); Волі Цеклинській (Дуклянський деканат); Яслі; Бігалі; Річиці (Угнівський деканат), звідки від січня 1944 р. доїжджав до сусідньої парафії в с. Ульгівок Томашівського повіту.
Отець Омелян Котис був наділений крилошанськими відзнаками. 31 березня 1944 р. польська боївка спалила церкву в Річиці Рава-Руського повіту, і з того часу богослужіння були служені в каплиці в громадському будинку. Внаслідок частих і кривавих нападів боївок польського підпілля, отець багато потерпів фізично, морально і матеріяльно.
У червні 1947 р. отця заарештували й у липні доправили до табору в Явожні. Був звільнений 12 грудня 1948 р. Переїхав до доньки Іванни у селі Звєжево, повіт Оструда.
Помер у селі Кайково біля Оструди, де й похований.
на основі:
«Духовенство Перемиської єпархії та
Апостольської адміністрації Лемківщини», Богдан Прах, Львів 2015
