У четверту неділю Великого Посту (04 квітня 2022 р.) поточного року ординарій Ольштинсько-Ґданської єпархії, Владика Аркадій Трохановський відслужив в ольштинському Соборі Покрови Пресвятої Богородиці Божественну Літугію. З Владикою перед жертовником собору служили: місцевий парох о. Іван Галушка та о. диякон Богдан П’єтночко, а у Тайні Покаяння служив о. Станіслав Тарапацький.
На початку Божественної Літургії владика Аркадій привітав усіх та запросив до спільної молитви з Ольштинсько-Ґданською Єпархією упродовж трьох місяців: квітня, травня та червня.
У проповіді Владика Аркадій, між іншими, відзначив: «Папа-сеньйор Бенедикт XVI навчає, що віра, це свого роду дорога, яка має окреслену мету, а це вічне життя. Дана дорога одночасно і проста, і багато на ній поворотів. Так само маємо з вірою: раз захоплюємося тим, що Боже – йдемо просто, іншим разом сумніваємося – десь відвертаємося від Бога, перестаємо вірити у те, що Боже. Коли бачимо сьогодні, як Україна відстоює свої права, свою незалежність, коли бачимо страждання та смерть, тоді можемо також і запитати: Де ж є Господь Бог? За так поставленим запитанням появляються сумніви. Але, як сказав Блаженніший Святослав – Бог з нами!На так поставлене запитання відповіддю буде віра великого числа людей, які поспішають з допомогою. Одні будуть називати це чудом, коли на вечір немає майже нічого в місцях гуманітарно-інформаційої допомоги, тому що все пороздавано, але з ранку магазини поповнюються, щоби ми могли роздати усім, кому найбільш це потрібно. Людина в таких моментах хоче помолитися, хоче подякувати Богові, що дає таких людей, що дбають про те, щоби нічого не бракувало. І сама хоче приєднатися до доброго діла силою віри відданих людей. Дорогі у Христі! Батько з сьогоднішньої Євангелії не був впевненим, чи Христос може допомогти, тому так і запитав: Якщо можеш? Цей батько сумнівався щодо Ісуса Христа. Христос розумів це і найперше старався оживити віру батька кажучи: „Все можливе тому, хто вірує” (Мр. 9.23). Ти мусиш вірити в те, що я можу допомогти і одужати твого сина. Тоді горем прибитий батько викрикнув скрізь сльози: „Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству” (Мр.9,24). Тоді Ісус оздоровив його сина. Цей чоловік повірив. Сьогодні хочемо говорити про віру, тому щоби було якнайбільше віруючих осіб. Потрібно людей, які будуть керуватися добром, і не будуть зосереджуватися у своїх серцях й думках про зло. Сучасна, розтерзана людина звичайно кричить. Також на різний спосіб просить Бога: Поможи моєму невірству! Коли немає віри в Бога, людина хоче бути господарем над усіма, хоче щоби її всі вірили, хоче всіх собі підпорядкувати. Має бажання бути богом. Але це не дорога, яка веде до вічності. Прохання чоловіка з сьогоднішого читання є голосм загубленого людства. Людині потрібна покора, щоби бачити Божі чуда і ними захоплюватися. Щоби цього навчитися треба посту і молитви, як навчає Ісус Христос. Піст пригадує нам, щоби ми боролися, щоби ми не піддавалися злу. Бог відновить людину, коли вона цього бажає. Потрібно нашої покори, а Великий Піст, це прекрасна нагода, щоби саме в покорі станути перед Господом Богом і відновити свою віру. Молитва у великій терпеливості вчить нас довіри до нашого Спасителя. Яка повинна бути моя відповідь? Найкраще зробимо, коли скористаємо з Тайни Покаяння. Сьогодні не просто станути і сказати прощаю, коли бачимо, якого злочину допускаються росіяни в Україні. Не просто приходить примирення коли росіяни хочуть зламати духа в українському народі. У таких хвилинах хочеться сказати – потреба ще більше молитви, потреба надії та віри в перемогу, потреба постійного навернення, щоб діяти разом та бачити, як в таких хвилинах потрібна спільнота: родинна, парафіяльна, молитовна група і ця велика церковна та національна, щоб говорити одною мовою.
У всіх парафіях нашої Єпархії, Митрополії, традиційно, під час Великого Посту, відбуваються духовні говіння – реколекції. Це час духовної віднови. Скористаймо з цього. Доброю практикою Великого Посту є те, щоби до сповіді приступила уся родина, а потім усі разом до Святого Причастя. Жертвуймо нашу сповідь в наміренні миру в Україні й припинення війни та кровопролиття. Потрібно нашої покори, а Великий Піст, це добра нагода, щоби саме в покорі станути перед Господом Богом і відновити свою віру, визнати свої гріхи та досвідчити Божого милосердя. Людина, яка вірить в Бога, спроможна чинити чуда, все подолає, буде свідком віри. Сьогодні потрібно свідків віри, щоби світ повірив у Бога, що тільки за Його допомогою можна будувати правильні відносини між людьми, де буде мир, любов, пошана один до одного. Любити Бога і йти супроти усіх протилежностей. Це завдання для справді віруючих людей. Амінь
(Redakcja: cerkiew.eu)
