23 травня 2012 р. в автокатастрофі між селами Куровичі та Печенія (Львівська обл.) загинув Борис Возницький, мистецтвознавець, директор Львівської Галереї Мистецтв, академік Української Академії Мистецтв, президент Українського Національного Комітету Міжнародної Ради Музеїв (ІСОМ), Герой України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, заслужений працівник культури України та Польщі.
Борис Возницький народився 16 квітня 1926 року у селі Ульбарів (нині — Нагірне) неподалік Дубно.
Після взяття радянськими військами Дубно в березні 1944 року був мобілізований і потрапив на фронт. Служив у штрафній роті, де бійців використовували, як гарматне м’ясо. Брав участь в операції «Багратіон» в Білорусі і дивом залишився живим. Після війни був студентом львівського училища імені Труша, згодом навчався у Ленінградській академії мистецтв.
Як музейник Борис Возницький починав свою діяльність у Винниках, де став ініціатором створення місцевого музею.
Повернувшись із навчання у Ленінграді, протягом 1960-1962 років Возницький працював заступником директора Музею українського мистецтва у Львові. Згодом був призначений на посаду директора Львівської картинної галереї.
Найбільше Борис Возницький відомий, як рятувальник українських фортифікаційних споруд. Власне за життя Возницького його називали «ангелом охоронцем замків». Зусиллями мистецтвознавця отримали нове життя замки Львівщини – Олеський, Золочівський, Підгорецький та Свірзький, які з ініціативи Возницького було об’єднано у туристичний маршрут «Золота підкова Львівщини».
Під час розмови з редакторами «Благовіста» в серпні 2009 р., що відбулася в кабінеті професора у Львівській картинній галереї, повному історичних артефактів, він нагадав, між іншими, свій перший візит до Варшави і враження, яке справило на нього ставлення польських вчених, музейників та археологів до пам’яток минулого. Тут про архітектурні пам’ятки та усе, що з ними пов’язувалося, дбали надзвичайно. Радянські школи цього не вчили, більший натяк ставлячи на ідеологію, як на власну, дійсну історію. Професора Возницького в Україні та поза її межами поважають, як дійсного охоронця спадщини віків. Проте, не все йому вдалося. Прикладом тут може послужити латинський храм Усіх Святих у Годовиці, з якого вдалося професору врятувати чимало скульптур Йогана Пінзеля (побачити їх можна сьогодні в Музеї сакральної барокової скульптури Пінзеля у Львові, зорганізованого в приміщенні колишнього костелу Кларисок Митна площа), проте костел, як будівля нищіє до сьогодні.
(бт)
