Присвячується світлій пам’яті проф. Ігора Скочиляса (1967-2020)
Проректора УКУ у Львові
Нещодавно, а саме 20.12.2020р. в наслідок ускладнень у лікуванні коронавіруса, упокоївся на 54 році життя, бл.пам. Ігор Скочиляс, один із надтхненників і архітекторів великого проєкту, опрацювання і наповнення змістом, ідеї Київської Церкви, київського християнства, київської традиції, і врешті, київської цивілізації.
Варто відзначити, що проф. І. Скочиляс, був одним із доповідачів Володимирових читань у 2019р., організованих Єпархіяльним Санктуаріюм св. Володимира В. Хрестителя Руси-України.
Нехай ця непоправна втрата, для науки, та історії Церкви і народу, буде нагодою для висвітлення ще раз основних рис і вимірів ідеї київського християнства святоволодимирового хрещення, на протязі більш як тисячолітньої історії Київської Церкви в Русі-Україні.
- Характерною рисою київського християнства, став історичний факт незвичайної, феноменальної форми інкультурації Христового євангелія, втілення християнської традиції у дохристиянську, язичницьку культуру Київської Руси-України. Разом із приходом хрстиянства, впродовж десятиліть довершувався своєрідний процес «охрещення» дохристиянських, праукраїнських традицій і звичаїв народу старої Руси-України. Охрещена культура і народні звичаї давньої Київської Руси-України, стали згодом могутнім і тривалим субєктом процесу євангелізації і християнізації наступних поколінь Київської Церкви, по нинішні дні.
- Інший, оригінальний вимір київського християнства Руси-України, це відкритість візантійської східної традиції у Київській Церкві на західню, латинську традицію і культуру Римо-католицької Церкви. Це прояв дозрілої відкритості, безкомплексної інкюзивності, та готовності до сприйняття і синтези творчих течій західної, латинської Церкви і західноєвропейської цивілізації. Тут варто згадати про рішучу реакцію Київської Церкви на її ізоляцію від західного світу, яка проявилась у формі римо-берестейської унії в 1595-1596рр., коли відбулось відновлення єдности Київської митрополії із Апостольською столицею у Римі. Довершено доленосного, без перебільшення – епохального акту привернення єдності Київської Церкви, з наслідником св. ап. Петра у Римі. Відбулось успішне привернення єдністі, яка існувала в часах Володимирового хрещення у 988р., ще до часу схизми-роздору між Візантією і Римом у 1054р.
- Врешті незвичайним феноменом київського християнства, стала його здібність та успіх в оригінальному поєднанні та розвитку літургічного, богословського благочестя, із народною побожністю віруючого люду Божого. Взаємокорисне співіснування, розвиток і взаємопідтримка літургічної побожності із побожністю простолюддя. У київському християнстві відбувалась і постійно відбувається своєріня рецепція і ствердження окремих форм народної побожності, якими віруючий, простодушний народ кормився століттями, серед важких історичних обставин. Дуже цікавими будуть тут слова митрополита Василя Липківського, відновитиля Української Автокефальної Православної Церкви в 20-их роках ХХ ст. У своїх писаннях, він яскраво наголосив, що правдиве київське християнство найкраще збереглось у традиції Греко-католицької Церкви у західній Україні, в Галичині.
На завершення цього опису, конечно треба зауважити, що ці три характерні риси київського християнства являються вкрай чужими для християнства московського. Окрім цього, виходячи із так званої канонічної ортодоксальної тотожності, московське християнство століттями використовує православіє як ідеологію російського імперіялізму. В наші часи московське православіє стало ідеологією так званої цивілізації «русского мира», тобто – світу російської цивілізації. Таке православіє веде сьогодні безпощадну, ненависну боротьбу з київським християнством, та з його головними принципами.
В наших часах, на превеликий жаль, московське фундаменталістичне православіє в обрядовій і політичній формі, знаходить чимало прихильників і послідовників в Україні і в Польщі, на сході і на заході. Роль Київської Церкви Володимирового хрещення – з якої зрoдилось московське християнство – буде заключатись між іншими в тому, щоб у дусі євангельської благовісті, причинитись до відновлення автентичного християнства московського праваславія.
Надіємось, що науковий екуменічний проєкт – Київська Церква та Соборна Україна – заініційований між іншими, через проф. Ігора Скочиляса, з участю патріярха Святослава у соборі св. Софії у Києві в 2017р., знаходитиме численних наступників і його континуаторів, які будуть вивчати і втілювати в життя євангельські ідеї київського християнства та автентичної культури.
Єпархіяльний Санктуарій св. Володимира Великого
Хрестителя Київської Руси-України в Гданську
