W dniach 21-22 maja w Elblągu odbywał się 54 Festiwal Ukraińskiej Kultury Dziecięcej, na którym gościł ks. Biskup Arkadiusz Trochanowski. Podczas koncertu „Artyści Dzieciom” ks. Biskup wraz z Prezesem Związku Ukraińców w Polsce p. Mirosławem Skórką, skierowali do zebranych słowa na otwarcie koncertu.
W niedzielę 22 maja biskup Arkadiusz przewodniczył Boskiej Liturgii w Cerkwi p.w. Narodzenia św. Jana Chrzciciela w Elblągu. W swej homilii powiedział: My jak Cerkiew posiadamy w sobie wielkie bogactwo duszy, często nie jesteśmy tego świadomi. Zadaniem naszej Cerkwi jest dzielić się swym doświadczeniem. Jak to rozumieć? Szczególnie teraz, w czasie wojny, gdy przyjmujemy naszych współbraci z Ukrainy. Służymy im nie tylko materialnie, lecz także i duchowo, dzielimy się modlitwą. To misja, to doświadczenie, działanie w diasporze (…). By było coś dobrego, to musi to poprzedzać ofiara. Dzisiejsza Ewangelia uczy nas, byśmy mieli świadomość, że nigdy nie jest za późno by powstać z grzechu, by korzystać z Bożego miłosierdzia, choć na początku prawda może nas boleć.
(red.)
Повний текст проповіді Владики Аркадія
Неділя про Самарянку, 2022-05-22 р. – Елблонг,
Христос Воскрес!
Всечесні Отці, отче диякон, дорогі учасники Фестивалю
Дорогі у Христі!
Щодня всі ми ходимо різними шляхами. Кожен з цих шляхів має конкретну мету. Дуже вони шляхи повторюються і ми, мабуть, не запитуємо себе, чи має це сенс. Ми розуміємо, що так треба робити; у цьому чи кудись деінде піти. Однак іноді доводиться запитувати себе, яким шляхом потрібно пройти, що вибрати, щоб життя мало окреслений зміст. Це специфічний вибір, наприклад дружини, чоловіка, роботи, місця проживання, подругів. Цілей може бути багато, але в той же час ми усвідомлюємо, що в усьому цьому нам також потрібні цінності, які їх пов’язують. Нам, безумовно, потрібна правда, щоби ми не відчували себе виснаженими, розчарованими. Спираючися на правду, ми чинимо своє життя кращим.
На початку пандемії багато лікарів, і не тільки, просили сказати правду, оскільки це має велике значення для швидкого контролю пандемії. Там, де не було поваги до істини, були проблеми примноженої сили з великою кривдою для людей. Це показало, що правда не має великої вартості для багатьох людей. І це було неприємно і трагічно. Це показало, як необхідна індивідуальна формація. Виховані жити правдою, ми розуміємо, що ми завжди повинні керуватися нею в житті.
Істина – це життя в Бозі. Таким чином Правда говорить нам про Бога і що ми ніколи не повинні забувати про неї, навіть тоді, коли немає доступу до таїнств чи Церкви. Це наш фундамент. Не забувати таким чином про Бога. Тому Бог запрошує нас до індивідуального зусилля, до іспиту сумління. Як я розумію себе? Що для мене є вартістю?
У минулому столітті на півдні Італії жив монах, якого називали отцем Піо. Всі його дуже шанували, любили слухати його проповідей та приходили до нього, щоби висповідатися. Щоправда, він був також дуже жорстокий. Вмів навіть прогнати людину із сповідальниці, коли відчував, що хтось нечесний і приходить до нього та хоче отримати розгрішення. Це може і шокувати, але в такий дивний спосіб, іноді дуже незрозумілий, отець Піо хотів допомогти, хотів показати, як важлива є правда в житті християн! Як людина має шанувати Господа Бога.
Дорогі у Христі!
Сьогодні слухали ми розповідь про жінку, яка зустрічає біля криниці Ісуса Христа. Жінка була дуже здивована тим, що у цьому місці і в таку пору, в само полудне, зустрічає невідомого їй чоловіка. Вона приходить тут, тому що свідома своєї слабкості, того, що її дотеперішнє життя не вписується в загально прийняті норми. Соромилася людей, не хотіла щоби її говорили, що не повинна так жити. Не хотіла зустрічатися з людьми. Так, це був її вибір, але одночасно у розмові з Ісусом сказала, що очікує приходу Месії. Щойно тоді зможе зрозуміти, чим є правда, тому й каже: „Прийде й об`явить нам усе….”. Не вірила людям, але була готова послухати того, який походить від Бога.
Щоправда, на початку розмови видно, що жінка думає про матеріяльні справи,туземні, а Христос веде мову про справи духовні, вічні. Вона виявляє своє земське розуміння речей. Розуміє, щоби погасити спрагу, треба набрати води. Щойно з плином часу відкриває очі на правду, тоді, коли Христос говорить про її життя. Христос показує їй, що треба набирати, але з того, що дає Господь Бог,треба користати зі Святого Духа. Христос хотів, щоби вона в цей спосіб почала говорити з юдеєм, з яким не бажала говорити, тому що це був уявний ворог. А скільки ж і в нашому житті такий подій.
Дорогі у Христі!
Історія жінки-самарянки нам показує, що кожному потрібна правда, навіть коли життя стає дуже складним. Думаю, що особливо тоді виринає бажання почути правду, що потрібно покращати, що змінити, щоби вийти з чогось поганого.
Ісус ставить таке бачення для жінки. Є щось важливішого за це все – обіцянка вічного життя, але вже тут на землі. Ця обіцянка – запрошення зробити життя добрим і чесним. Не витрачати часу на погані речі, а думати про те, що добре.
Папа Франциск, щоби підтримати християн на дусі під час пандемії, також наголосив на цьому, що на кожного християнина чекає життя вічне. Це надія, що у важкі хвилини нам не можна її втрачати з поля зору але керуватися нею. Не втрачати віри та зберігати правду.
Коли людина навертається, тоді це велика радість. Святий апостол Павло у листі до Коринтіян каже: «Ми бідні, але інших збагачуємо, ми нічого не маємо, але всім володіємо» (2 Кор 6,10). Хай Боже слово відкриває духовний скарб, бо як каже один з отців Церкви: «Багатство не в великій кількості мирських благ, приємностей – а справжє багатство – це багатство душі».
Ми як Церква, маємо таке багатство душі. Іноді собі цього не усвідомлюємо. Основне завдання: Наша Церква має завдання ділитися своїм досвідом. Як це розуміти? Особливо тепер, в час війни, коли приймаємо наших співбратів з України. Ми служимо не тільки матеріяльно, але також і духовно, тобто ділимося молитвою. Це місія, це досвід, діяльність в діаспорі, на чужині. Люди були виселені, але було сильне прив’язання до віри, до Господа Бога. Було зрозуміння, що треба вивчити рідну, українську мову, щоби відрізнити себе від поляків. Це було потрібне, навіть необхідне. Було таке відчуття – хочу бути у своїй Церкві, навіть якщо маю переїхати 100 чи 200 кілометрів. Була жертва. За 75 років від виселення ми чимало зробили, зберегли себе, завдяки жертві. Щоб було щось доброго мусить бути також і жертва.
54 Фестиваль дитячих ансамблів, який відбувається тут в Елблонзі є також цього доказом. Сьогодні він об’єднує всіх українців. Cтворює одну велику українську родину. Відбувається у складному часі, а одночасно всіх нас творчо надихає. Ми показуємо, що ми себе не здали, не залякали. Ми не перестали бути українцями. І ми з цього горді, ми вдячні тим всім священикам, сестрам-монахиням, монахам, батькам, громадським діячам, нашим лідерам, у яких була відвага протистояти злу. Зло перемагали добром. Не відреклися своєї Церква, хоча не було тих хто мав би нас захищати. Це була віра в Господа Бога. Це велике духовне багатство. Сьогодні треба пам’ятати про минуле, це наш обов’язок, але також треба будувати добрі польсько-українські відносини.
Користуючи з усього, що дає світ, не занедбуймо виховання на основі Божого Слова. Наше виховання починаймо з Церкви і рідного дому. Це наш особистий обов`язок. Це наша, моя, кожного з нас зокрема відповідальність. Божий Закон вчить шанувати своє, все що рідне, але й шанувати чуже. Коли людина перестає говорити своєю мовою, перестає читати українську пресу, в тому і релігійну, чи книжку, то дитина це бачить і наслідує, а тоді батьки не мають аргументів, коли час до часу пригадають дитині, щоби була в Церкві чи говорила по-українському. Це за мало. Яку молодь виховаємо в хаті, такою і вона буде.
Дорогі у Христі!
Сьогоднішня євангелія вчить нас, щоби мати свідомість, що ніколи не пізно встати з гріха, щоби користати з Божого милосердя, хоча, можливо, на початку правда може заболіти і мусить заболіти. Якщо не заболить, тоді це неправда.
Учімося бути відкритими на Божу правду. Хочемо бути чесними супроти себе та ближніх. Це має допомагати нам мати глибоку свідомість того, що є найважливіше у житті. І так повинно бути. Постійно ми повинні повертати до правди в нашому житті. Тоді будемо розуміти, що обман це зло і не повинні ми з нього користати.
Амінь, Христос Воскрес!
