30 maja 1876 roku (146 lat temu) car Aleksander II podpisał tzw. „Emski ukaz” (nazwa pochodzi od niemieckiego miasta Ems, w którym akurat przebywał imperator) zabraniający, między innymi, używania nazwy „Ukraina”, zakazujący drukowania książek, broszur, prasy i przekładów w języku ukraińskim (przez imperatorską narrację nazywanym „narzeczem małoruskim”), a także wwożenia z zagranicy na terytorium Rosji wszelkich wydawnictw drukowanych w tym języku. Zabraniał też wystawiania ukraińskich spektakli i drukowania ukraińskich tekstów do utworów muzycznych. Nauka w szkołach, w tym w szkołach elementarnych, miała być odtąd prowadzona wyłącznie w języku rosyjskim.
Aktualny władca kremlowski także wszelkimi sposobami usiłuje zniszczyć wszystko, co wiąże się z przymiotnikiem „ukraiński”. Carowi pomysłu zrealizować się nie udało.
* * *
У першій половині XIX століття (епоха романтизму) скріпилися процеси зростання національної самосвідомості народів Східної Європи, зокрема у формі підвищеного інтересу місцевої інтелігенції до народної мови та фольклору. З часом до ідей просвітництва додалася ідея національної самосвідомості та незалежності. В Києві, Петербурзі, Південно-Західній Україні з’явились численні гуртки і групи, які видавали власну періодику, підтримуючи українську національну ідею і, деякі з них, ставлячи сепаратистські цілі. Це протирічило офіційній державотворчій концепції Російської імперії про триєдиний російський народ як єдиної спільноти великоросів, малоросів і білорусів.
З початком Польського повстання 1863 року царський уряд став ставитися до українського просвітницького руху, як до сепаратистського вцілому.
* * *
30 травня 1876 року російський імператор Олександр ІІ у німецькому містечку Емс (звідси назва «Емський указ») підписав таємне розпорядження про повну заборону українського письменства.
Указ забороняв друкувати книги українською мовою, викладати нею у початкових школах, влаштовувати концерти з українськими піснями чи театральними виставами, ввозити на територію Російської імперії книги українською мовою без особливо дозволу.
Автор документа – Михайло Юзефович, помічник куратора Київського учбового округу. Він підготував меморандум на ім’я імператора, де звинуватив діячів українського руху в тому, що вони прагнуть «вільної України у формі республіки з гетьманом на чолі».
Юзефович ініціював закриття газети «Киевский телеграф» та Південно-західного відділу Російського географічного товариства. Іншими наслідками Емського указу (сучасники називали його «законом Юзефовича») стали ліквідація Громад, звільнення професорів-українців із Київського університету.
Емський указ так і не був скасований. Припинив свою чинність після маніфесту царя Миколи ІІ у жовтні 1905-го, яким, зокрема, запроваджувалася свобода слова.
(з використанням джерела:
Український Інститут Національної Пам’яті)
