У неділю 29 травня 2022 р. Божественну Літургію в Кентшині очолив Ольштинсько-Ґданський Владика Аркадій Трохановський. Разом з єпископом за престолом стали: о. ієром. Ігор Гарасим ЧСВВ, о. ієром. Мирослав Підлипчак ЧСВВ та о. диякон Богдан П’єтночка.
Цього дня у парафії відзначили 75-ті роковини акції Вісла. У проповіді до вірян та гостей парафії Владика віднісся до багатьох питань, які виринають з цього злочину: „Щоби людина не була засліплена духовно, потрібно постійно вивчати уроки історії. Пам’ятати минуле та відважно дивитися у майбутнє. Минає 75 років від виселення. Акція «Вісла» на завжди залишиться, як щось дуже сумне в нашій історії. Кожного року відзначаємо цю подію, щоби згадати тих, що відійшли, але й подумати над майбутнім української громади. Це також нагода до рефлексії з огляду на це, що ті, які пам’ятають давні часи відходять. Їх щораз менше. А саме вони, наші прадіди, діди, батьки, змушені були покинути свою землю, свої доми, храми, веселе життя та йти на чужину в незнане. Акція «Вісла» мала остаточно розв’язати українського питання у Польщі. Громадян своєї держави потрактували як людей другої категорії. Людей бажали знищити так духовно, як і морально. У короткому часі не мало бути жодного українця, української мови, української Церкви.
Акція „Вісла” мала за завдання розв’язати українську справу у Польщі, засимілювати людей. Сьогодні, 75 років від виселення, можемо сказати, що людей не перемогли. Можна спалити храм, допустися великого злочину і не мати за це кари, але не можна знищити духа свідомості, любові до свого, віри в Господа Бога, яка надихала людей берегти своє, хоча час був дуже несприятливий.
За цей час, ми як національна меншина, як Церква, можемо бути гордими з праці, яку виконало покоління виселених людей та їх нащадків. Якщо не було би тих перших, свідомих, відважних провідників, то і нас мабуть також не було би тут сьогодні. Нині слово українець має свою вартість. Ніхто не має права його принизити, має бути в пошані, але і ми вміймо показати вартість цього слова. Вміймо надалі бути вірні своїй національності, Церкві, мові, традиції. Нехай віра в Бога допоможе нам набрати сил, щоби подолати всі труднощі. Нехай ця сила і віра допомагає нам бути релігійними людьми, добрими патріотами України і свідомими українцями. Вміймо, на різний спосіб, засвідчити, що хоч народ виселено, і наступні покоління виростають на північних землях Польщі, то ми це подолали. Пам’ятаючи сумні хвилини виселення, показуймо що ми є, що ми творимо, будуємо, говоримо та молимося у своїх церквах. Наша Церква, досвідчена історією, надалі служить своїм вірним та хоче це робити якнайкраще. Питаємо про місце Церкви в нашому житті та якою повинна вона бути. Думаю, що слова Папи Венедикта XVI є відповіддю: Будуймо Божу Церкву, а тоді освятимо себе і наші родини, а на та тій дорозі віднайдемо для себе Господа Бога. Вслухаймося в цей голос. Чому? У Церкві ми віднаходимо слова правди і тому кожен з нас повинен задбати, щоби вона була Божим знаком в наших домах. Цю спільноту маємо будувати разом – єпископи, священники та миряни. Тільки в цей спосіб знайдемо тут для себе місце, як у спільноті віруючих людей. Будувати Церкву, це не тільки її зовнішній вияв – мури, але перш за все духовний простір.
Відзначаючи ці сумні роковини нагадаймо собі, щоб ми, користаючи з усього, не занедбували виховання на основі Божого Слова і також молилися за покликання в нашій Церкві. Наше виховання починаймо з Церкви і рідного дому. Це є наш обов’язок особистий, як і усіх батьків. Це наша, моя, кожного з нас зокрема, відповідальність. Божий Закон вчить шанувати своє, те що рідне, але також шанувати чуже. Коли людина перестає говорити своєю мовою, перестає читати українську пресу, в тому і релігійну, чи книжку, тоді дитина це бачить і наслідує, а батьки не мають аргументів, коли час до часу пригадають дитині, щоби була в церкві чи говорила по-українськи. Це замало. Яку молодь виховаємо в хаті, такою і вона буде.”
Ольштинсько-Ґданський ординарій подякував мирянам за увагу, допомогу й молитви, що керуються до страждаючої України, за що вдячні захисники батьківщини. Торжественну літургію в храмі св. Василія Великого завершила Панахида за жертви акції «Вісла», концтабору в Явожні та всіх тих, хто віддав життя за волю України.
Після літургії відбувся концерт в спортивному залі під назвою „Україна Переможе” у рамках фестивалю «З мальованої скрині. Глядачів привітав Голова Ольштинського Відділу Степан Мігус і далі запросив взяти слово запрошеним гостям. До згромаджених звернулися: Владика Аркадій Трохановський, Мирон Сич, Ярослав Слома, Бургомістр Кентшина, Староста Повіту Кентшин та було зачитано листа від Вамінсько-Мазурського Воєводи. Учасників Фестивалю привітала також представник Консулату України з Ґданська. Виступило чимало ансамблів та солістів: з України, які сьогодні проживають на території Польщі, дитячий гурт з Бартошиць, ансамблі «Думка» і «Журавка» з Гурова Ілавецького. Почесним гостем Фестивалю були артисти театру ім. Тараса Шевченка з Луцька.
Організаторами концерту були Об’єднання Українців Ольштинського Відділу та місцевий гурток Об’єднання Українців в Кентшині.
(Редакція: cerkiew.eu)
Фото: Андрій Сидор
