У неділю 12 червня 2022 р. в ольштинському Соборі Покрови Пресвятої Богородиці був відсвяткований празник Зіслання Святого Духа. Разом з Владикою при престолі служили: протосинкел, парох ольштинської парафії о. Іван Галушка та о. диякон Богдан П’єтночка.
У проповіді, з якою звернувся до вірян Владика Аркадій, було сказано: «Зіслання Святого Духа, це дуже важлива подія в історії спасіння та історії Церкви. Ісус Христос зсилає на апостолів Святого Духа. Духа Утішителя, якого заповідав, ще коли був з апостолами. З Євангелія від св. Івана читаємо: „Як прийде Утішитель, Якого зішлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене” (Ів. 15,26). Святий Дух має скріпити апостолів у вірі, має додати відваги голосити все, що бачили, чого досвідчували кожного дня, коли Христос був з ними.
Подія, яка мала місце в Єрусалимі, це початок діяльності Святої Церкви, яка з того часу проповідує Божу науку, щоби люди отримали спасіння й життя вічне. Обличчям Святого Духа є Церква, тобто обличчя усіх віруючих людей. Святого Духа, Третю Божу Особу тяжко охопити. Він свого роду немов вітер чи вогонь – так пояснює Його присутність в людському житті Святе Письмо, але маємо два місця, де його діяльність дуже добре ми повинні відчути. Це Церква, як спільнота людей, та кожен християнин зокрема.
Святий Дух навчає нас, що Він є внутрішнім учителем кожного з нас. Він веде нас через усякі життєві ситуації та хоче показати правильний шлях, щоби ми вміли його добре вибирати. Святий Дух є дорадником, який навчає нас йти за Ісусом.
Святий апостол Павло каже: „Щоби ми Духа не гасили, та з Духом ходили”. В тих словах є мова про Третю Божу Особу, про Святого Духа. Ми повинні вірити, що через Його присутність виникає кожна добра думка, а ми оберігаємо себе від лиха. Апостоли, які прийняли Святого Духа, почали поширювати Христову науку. Ми також є членами Церкви і маємо обов’язок дбати про Церкву, дбати за проповідування Доброї Новини. З „Духом ходити”, це означає мати в собі культуру життя, любові та взаємної пошани. Божим храмом є наш світ, бо створив його Бог і повинні ми задбати, щоби у ньому було все якнайкраще.
Ключовим елементом П’ятидесятниці є щось несподіваного. Ніхто більше нічого не очікував від апостолів: після смерті Ісуса вони стали нікому непотрібні, загублені сироти після відходу свого Вчителя. Тим часом відбувається щось несподіване, що дивує: люди слухають, як учні говорять мовами різних народів, розповідаючи про великі Божі діла, і кожний чує це у своїй мові. Христос доручив апостолам щось неймовірного до виконання – місію не до зреалізування. Вони, прості рибалки, мають голосити науку Того, що був розп’ятий на хресті. Хто міг би слухати такої науки? Однак, вони пішли і проповідували. Віра в Христа поширилася і стала релігією.
Ми, за кожним разом, коли відзначаємо це свято, просимо, щоби дар Святого Духа був даний також і нам, щоби ми створювали Церкву, спільноту, яка буде говорити про Бога, буде свідчити про Нього. Церква, народжена в день П’ятидесятниці, є спільнотою здивування, бо силою Бога вона проголошує нове послання – воскресіння Христа – з використанням нової мови: універсальної мови любові.Голосить, що Ісус Христос переміг смерть, хоче нас зцілити і нам простити. Це Церква, яка не соромиться виходити на вулицю, зустрічатися з людьми, проголошувати довірене послання, навіть якщо воно порушує совість, і не всім подобається. Навіть якщо, можливо, це послання викликує запитання, а іноді призводить до мученицької смерті. Тому Церква має бути собою.Наставати в пору і не в пору.
Наша сила полягає у цьому, щоби ми були активними в різних душпастирських діях. Можемо чогось не знати, не розуміти, але від того маємо спільноту, щоби взаємно вчитися та служити собі. Будемо тоді дійсно живою спільнотою, якщо будемо доповнювати одні одних. Запитаймо себе – скільки часу присвячуємо для Церкви, а на кінець і для Бога? Вміймо дати собі щиру відповідь та зробити добрий і ретельний іспит совісті.
Дорогі у Христі!
Сьогодні закінчуємоДекаду Місійності. Клич сьогоднішнього дня: «Бути носіями Святого Духа». Прихід Святого Духа, це також виміна дарів, наших талантів. Кожного дня в наших молитвах ми повинні молитися до Святого Духа та просити про Його дари, якими є Мудрість, Розум, Рада, Сила, Знання, Побожність та Страх Божий. Він просвічує наші розуми, є світлом Божої науки і правди. Науку про Святого Духа повинні ми приймати на віру. Його діяння в кожному з нас дуже особисте. Його присутність має породжувати в нас плоди Його діяльності у світі тобто: любов, радість, мир, терпеливість, добротливість, милосердя, віру, лагідність та поміркованість. Він є образом правди, який приходить до нас, щоби ми вміли назвати зло по імені. З богословської точки зору Святий Дух є з нами з моментом приймання Таїн: Хрещення та Миропомазання. Упродовж життя маємо відновлювати в собі Його присутність. Він навчає нас у всьому, що добре. Прийшов, щоби Церква проповідувала Ісуса Христа, тому і ми будуймо нашу духовну Церкву, але не час до часу, випадково, тільки реально і на щодень.
Амінь.
Слава Ісусу Христу.
(ред.)
