23 lipca 1632 r. w Kijowie zmarł Pamwo Berynda, językoznawca, leksykograf, pisarz, poeta, grawer, drukarz, tłumacz, autor «Лексикону» („Leksykonu”) – pierwszego słownika języka ukraińskiego oraz pierwszego w Ukrainie tomu poezji. Był zakonnikiem, głównym drukarzem, redaktorem i tłumaczem w Ławrze Peczerskiej w Kijowie. Pamwo Berynda był także jednym z prekursorów poezji i szkolnego dramatu w Ukrainie.
* * *
Монах, що надрукував перший словник української мови
23 липня 1632 р. – у Києві помер Памво Беринда, мовознавець, лексикограф, письменник, поет, друкар, гравер, редактор, перекладач, автор «Лексикону» – першого словника української мови та першої в Україні збірки поезій. Головний друкар Києво-Печерської лаври.
Памво Беринда — український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та Укра- їни першої половини ХVII століття. Проте відомостей, які дійшли до наших днів зовсім мало.
Народився Павло, мирське ім’я, ймовірно, на Івано-Франківщині, про це свідчать місцеві діалектизми, що увійшли до його словника. Де він навчався — невідомо. Проте, він став найосвіченішою людиною свого часу. Але і шляхтичем він не міг бути, адже виданий власним коштом “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”* не містить на обкладинці іменного гербу, що мав би неодмінно там бути, як доказ його походження. Натомість на всіх його працях зображено лише друкарський знак — молодий місяць та зірки. Ще відомо, що він був пострижений у ченці під ім’ям Памво, саме з ним Беринда ввійшов в історію.
Окрім його словника, до нас дійшли вірші, передмови та післямови до книжок, а ще — гравюри. Через те, що він був служителем Господа і саме в цьому вбачав своє найголовніше покликання, друкар не підкреслював своє авторство, ховаючи його під монограмою ПМБ, що означає Памва монах Беринда.
У 1619 році разом із братом та сином Лукашем перебрався до Києва, оселившись в Києво-Печерській лаврі. Спочатку працював головним редактором, перекладачем при друкарні, згодом став її архітипографом (завідувачем). Пізніше носив звання протосингела Єрусалимського Патріярха.
Володів Памво Беринда німецькою, грецькою, далматською, давньоєврейською,
латиною, польською, московською, староукраїнською, старобілоруською, сирійською, словацькою, чеською мовами. Був членом балабанівського гуртка, що об’єднував українських культурно-освітніх діячів 1-ї половини XVII століття.
Помер Памво Беринда у липні 1632 року, скільки йому було — достеменно невідомо, від 62-х до 82-х років, адже точна дата народження невідома. Пхований на території Києво-Печерської лаври.
* Перший словник української мови Памви Беринди — “Лексіконъ славенноросскійі именъ тълкованіє” вийшов друком 20 серпня 1627 року. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Дджерело:
Український інтерес
Памво БЕРИНДА ДО ЧИТЕЛЬНИКА
Чителнику ласкавый, вдячным хоти быти
И, яко бачный, досыть съ себе учинити,
Книжку тую в поминку хентне прочитавши
И ласкавостю ся своєю юй надавши,
Хуть нашу надъ умЂєтность уважаючи
И на тую то ся барзЂй оглядаючи,
И любъ туй, юж на свЂт выдануй, мЂстце дати,
Любъ, якъ ученшій, рач иншую написати.
Котрыє риθмы певне будуть мЂстце мЂли
И за преднейшіи ся у всЂх разумЂли.
Где абовЂм заздрость безецная не шкодить,
Тамъ приязнь плынет и все доброє походить,
ЛЂпшеє завше безъ заздрости пріймуючи
И єму мЂсца першего уступуючи.
А тоє наше, хоть ся въ порывч написало,
Быле бы ся, що єст, съ хоти всЂм указало.
Противко чому, кгды вдячность будет видати,
Будет ся тыж и що значного выдавати,
Иле що бы зъ авторов святых старых было,
А ними ся пожиток церкви учинило.
