Після 4-денної духовної підготовки до храмового празника при парафії Чесного Хреста у м. Венгожево, яку провадив доктор богослов’я ієрм. Павло Кречун ЧСВВ, родом із Закарпаття (Україна) який проживає у василіянській обителі в Будапешті (Угорщина), 15 серпня 2022 року відбулося торжественне святкування храмового празника поклоніння Чесному Хресту.
Божественну Архієрейську Святу Літургію очолив владика Ольштинсько-Ґданський Аркадій Трохановський, якому співслужили Протоігумен Василіянського Чину в Польщі ієром. Миколай Козіцький СВВ, парох храму Чесного Хреста ієром. Василій Кепещук ЧСВВ, ігумен василіянської обителі в Перемишлі ієром. Дмитро Гарасим ЧСВВ, настоятель Кентшинської обителі ієром. Мирослав Підлиачак ЧСВВ, доктор богослов’я ієром. Василій Парасюк ЧСВВ, доктор богослов’я ієром. Павло Кречун ЧСВВ, ієром. Павло Старух ЧСВВ, о. Дарій Ґлінєвич, о. Богдан Костецький, о. Юлій Кравецький, єпархіальний диякон Богдан П’єтночка.
У проповіді Владика Аркадій сказав м.ін.: Сьогодні український народ, всі ми разом, несемо великий біль, несемо хрест. Сьогодні всім нам потрібно душевного лікування. Воно потрібне, щоби зрозуміти нашу віру, щоби зрозуміти, де у цьому всьому маємо Господа Бога. Війна ввійшла в наші домівки. Одні заангажували себе з усіх сил, інші, можливо, відповідно до своїх можливостей. Не так просто це все зрозуміти, що у ХХІ столітті мусимо бути свідками таких подій. Бачимо смерть молодих людей – хлопців та дівчат, терпіння жінок з дітьми, окалічених українських воїнів, розгублених людей, які змушені були виїхати, покинути рідний дім, землю. Бачимо безнадію в очах старших людей – чи можна повернутися до того, що було в минулому? Чи можна простити, або, як довго людина буде жити травмою ненависті? Як молитися, щоби Бог вислухав, щоби припинив цю тагедію. Це оправдані запитання, які кожен християнин повинен ставити, та одночасно спільно шукати відповіді, щоби не мати почуття, що Бог нас не слухає. Потрібно зрозуміти, що Бог є з нами і що дає нам силу перемогти зло. Є жертва, але буде і перемога. Сьогодні нам ще більше потрібно молитви, віри в Бога, сьогодні потрібно нести хрест і показати це усе перед світом, який також розгубився і не вміє бути рішучим супроти трагедії українського народу. Ми, як християни, маємо вірити в Бога і через нашу присутність у храмі, добрі діла, кожного дня засвідчувати про нашу віру, нашу гідність. В цей спосіб ми показуємо, що не даємо себе принизити і також хочемо говорити про правду. Наша відповідь, це свідоме переживання українства, а Бог колись засудить тих, хто вчинив зло, забув про правду, а ще до того сіяв ненависть. Сьогодні нам потрібно далі нести допомогу, лікувати хворих українських воїнів, які перебувають в польськьих лікарнях. Служити національною свідомістю. Служити молитвою, духовною підтримкою. Скріпляти себе взаємно. Чому? Тому, що ми, як каже св. Апостол Павло, є божими співпрацівниками. І щоиб світ був кращим, привітнішим, в якому справді люди будуть любити себе, то потрібно буди задивленим в особу Ісуса Христа. Споглядати на нього. Через Нього відкривати правдиву людяність, яка так насправді є найкращим лікарством для всіх нас.
На святі були присутні сестри Служебниці, сестра Василіянка та сестри Св. Йосифа Обручника. Опісля Літургії відбулося мале освячення води та почастунок для усіх присутніх.
