Раз у році – кінець серпня- початок вересня – проводимо «Володимирові читання».
Мета зустрічей «Володимирове читання» в тому, щоб похиляючись над спадщиною св. Володимира Великого та великих синів і дочок Cвятоволодимирового Хрещення в історії тисячоліття Руси-України ми могли відкривати і будувати свою релігійну і духовну тотожність.
«Читання» відбуваються з участю цікавих гостей, які розкривають усім бажаючим велику і багату спадщину, будують своїми доповідями свідомих своїх джерел людей. Це нагода відкривання ідеї Київської Церкви, київського християнства, київської традиції, і врешті, київської цивілізації. У зустрічах доповіді мали професори Києво-могилянської академії з Києва, Українського Католицького Університету у Львові, Інституту Слов’янознаства РАН в Москві, Ягеллонського Університету у Кракові, національного заповідника «Софія Київська» у Києві, Університету у Гданську.
Щомісячні зустрічі в рамках «Володимирових читань» відбуваються кожної останньої неділі місяця у домі парафіяльному після Служби Божої.
***
«Тому-то в часах, коли ще існувала повна єдність між Римською Церквою і Константинопільською, Київська Церква зродилась в контексті духовної єдності з тими Церквами і з сусідніми європейськими Церквами, створюючи з ними єдину Христову Церкву. Володимир включив Київ до багатої будівлі вселенської Церкви, зберігаючи традицію Сходу та почуття власної самобутности свого народу». Magnum Baptismi Donum (Великий дар Хрещення) Іван Павло ІІ, 1979 р.
Особливо варто відзначити, що завдяки Св. Володимиру Київська Русь, шляхом прийняття Хрещення в 988 р., стала невід’ємною частиною християнської та європейської цивілізації, стала частиною ще нерозділеної Вселенської Церкви, дихаючи, за словами св. Іоанна Павла II, «двома легенями, Сходу і Заходу».
Гданськ — місто «Солідарності», місто мирної боротьби за свободу і людську гідність і нації — стало місцем, де почався процес розпаду комунізму і «залізної завіси», подолання розколу континенту, а також процес відновлення однієї спільної, демократичної Європи. Тому можна зробити висновок про те, що Гданськ повністю заслуговує на те, щоб Св. Володимир Великий був його «почесним громадянином» у вигляді пам’ятника в центрі міста, на площі перед візантійсько-українською церквою, неподалік від Європейського центру Солідарності.
Ще раз слід підкреслити, що найбільш важливий внесок Св. Володимира — маючи на увазі, що все це Божа благодать — стало, без сумніву, прийняття хрещення Київською Русю, а також прийняття хрещення самим Володимиром, його навернення і радикальна євангельська трансформація. З таким ставленням Св. Володимира, народ Русі-України, а через нього і весь європейський Схід отримав, за висловом св. Іоана Павла II, — «Великий дар Хрещення» — „Magnum Baptismi Donum”.
Постать Святого Володимира Великого, потрібно це рішуче підкреслити, і його постава є для нас актуальною і сьогодні, оскільки будемо хотіли розкривати його спадщину і підіймати труд втілювання цих надбань у нашому житті. Він з’являється в житті і діяльності як той, що поєднує, об’єднує, який має тенденцію до синтезу. Святий Володимир Хреститель Русі-України поєднує Схід і Захід, намагається поєднати ставлення мирянина, політика, державного діяча зі ставленням справді християнським, євангельським, місійним.
Хоче зробити синтез і інтеграцію цінних культурних цінностей дохристиянської Київської Русі в систему цінностей християнської культури, роблячи свого роду «хрещення».
І сьогодні, в час живого екуменізму, особа Хрестителя Київської Русі є тою, хто з’єднує і об’єднує християн різних церков, віросповідань і конфесій. Усіх, хто визнає таїнство Хрещення і віру в Трійці Єдиного Бога.
Підводячи підсумок, можна сміливо сказати, що Св. Володимир Великий, названий Східною Церквою «рівноапостольним», має всі підстави, щоб бути визнаним як покровитель християнської Європи, таким чином, вступивши до лав нинішніх заступників Європи, оголошених Папою Іоанном Павлом II, як Святий Бенедикт з Нурсії, святі Кирило і Мефодій, свята Тереза Венедикта Хреста — Едіт Штайн, Свята Катерина Сієнська і Св. Бригіда Шведська.