До Венґожева у суботу 18 січня, на закінчення Різдвяного циклу,з’їхалися більше 240 учасників з опікунами, членів 18 вертепних груп з цілої території Ольштинсько-Ґданської Єпархії УГКЦ, щоби взяти участь в огляді, традиційно організованому від років (перерваного однак відомими обставинами) місцевою парафією св. Хреста. В організацію огляду, також, зокрема віддано заангежувалися, фізично й духово, активісти венґожевського гуртка ОУП.
Взяти участь у заході численно прибулих вірян, регіональну й воєвідську адміністрацію та самих учасників, а в першу чергу вітаючи ординарія Ольщтинсько-Ґданської Єпархії УГКЦ, кир Аркадія Трохановського, запросив ієромонах о. Павло Старух ЧСВВ, місцевий парох та координатор огляду.
У своєрідному святі українського традиційного вертепу нашої єпархії взяли участь групи (часом більше як одна з даної місцевості) з: Ґіжицька, Гурова Ілавецького, Венґожева, Білого Бору, Срокова, Бартошиць, Круклянок, Оструди, Собєхів, Бань Мазурських, Видмін, Вєнцок й Ольштина.
«Сьогодні ми прибули до цього храму, щоби спільно заколядувати в українській родині й розповісти про народження Ісуса Христа. Це дуже важливо, бо новонароджений Христос приходить до нас з миром, щоби скріпити нас у вірі, щоб ми відновили наші відносини з Богом, щоб ми підтримували любов у людських серцях. Нехай з кожною колядкою народжується Ісус Христос в нас, через нас і для нас, щоб були ми паломниками надії, щоб ми посівали в мирі тільки добро» – цими словами до прибулих до венґожевського храму привітав Ольштинсько-Ґданський єпарх.
Вертепне дійство у венґожевському храмі 18 січня 2025 року (вже за новим стилем), це в прямому продовження традиції, що народилася на українських землях ще наприкінці XVII століття. Тут велика заслуга міщан, школярів (зокрема бурсаків Києво-Могилянської Академії) та церковних співаків, що збиралися разом і носили від хати до хати ляльковий театр – вертеп. Пізніше це дійство перетворилося на дійсний вуличний театр, в якому лялькову вертепну виставу поєднали із грою живих людей. Зміст вистави (що зберігається досі) містив дві частини: релігійну, яка сповіщала про народження Христа, та побутову – зі сценами історичних та актуальних подій.
Не могло відбутися й у Венґожеві без коментарів до актальної геополітичної ситуації, в якій за причиною горе-сусідів зі сходу (близького) ми всі знайшлися. Вертеп коментував:
Ірод:
Я – цар путіним названий
– Закладаю народам страшні кайдани!
Кожен буде мені служити –
Чи ваш народ ще не підбитий?
Бачиш звізду? Вона для мене світить,
І вб’ю кожного, хто цього не помітить!
Цар І:
Маємо золото для царя,
Але не такого, як ця брехня.
Лише для царя над царами
І не страшні для нас рани.
Цар ІІ:
Кадило, як для Бога,
Тому не страшна нам тривога.
Цар ІІІ:
Ще й миро,
Бо люблю я Бога щиро.
Він лікує болючі рани все одно
– А ми України таки не віддамо!
текст і світлини – (бт)
