Коли читаєш цю Євангелію, вражає два образи: батько, який у відчаї кидається до ніг Ісуса, та учні, які стоять безсилі.Батько — це символ кожного з нас, хто стикається з проблемою, яку вже ніхто не може розв’язати. Коли дитина страждає, коли близький у біді, ми готові схопитися за будь-яку ниточку надії. Але тут є важлива деталь: навіть апостоли, які ходили з Ісусом, не змогли допомогти. Це показує, що людська сила має межу. Є ситуації, коли всі двері закриті, і тоді залишається одне — впасти на коліна перед Богом і сказати: «Господи, змилуйся!».
Ісус називає цей рід «невірним і розбещеним». Це звучить жорстко, але правда в тому, що проблема не лише в демонах, які мучили хлопця. Проблема в людських серцях — у відсутності віри, у поверхневому релігійному житті. Учні хотіли робити великі речі, але не мали тієї внутрішньої глибини. Бо віра — це не магія і не техніка. Це зв’язок із Богом, що народжується з молитви й посту. Тільки той, хто вміє залишатися перед Богом у тиші та самотності, хто вміє обмежити себе і своє «я», може стати провідником Божої сили.
Дуже життєво звучать слова Ісуса: «Коли матимете віру, як зерно гірчиці…». Ми часто думаємо, що для чудес потрібна гігантська, залізобетонна віра. А Ісус каже: вистачить маленької, але справжньої. Проблема не в розмірі, а в якості. Маленьке зернятко, яке справжнє, здатне прорости й зрушити гори. А велика «віра на показ» нічого не варта.
Євангеліє завершується дуже несподівано: Ісус говорить про своє страждання і смерть. Наче хоче нагадати: найбільша сила проявиться в тому, що з людської поразки Бог зробить перемогу. Учні зажурилися, бо думали про смерть. А Ісус бачив воскресіння.
Цей текст ставить нам кілька питань:
– Чи я не належу до «невірного роду», який хоче жити поверхневою вірою, без молитви й посту?
– Чи вмію довіряти Богу навіть тоді, коли все здається безнадійним?
– Чи шукаю в житті воскресіння, чи бачу тільки страждання?
Бо віра, навіть як зерно гірчиці, здатна робити неможливе. Але ця віра народжується там, де людина насправді стає малою перед Богом і каже: «Господи, змилуйся».
