На ріках Вавилонських – алилуя. Там ми сиділи, і ридали, як про Сіон згадали. Алилуя. Заспівайте нам пісень Сіонських. Алилуя. Як же нам співати пісню Господню у землі чужій. Алилуя. Якщо тебе, Єрусалиме, я забуду, нехай забудеться десниця моя. Алилуя.
З утрені неділі блудного сина
Притча про блудного сина є глибоким відображенням людської природи та безмежної любові Бога до кожного з нас. У цій історії ми бачимо не лише падіння та розкаяння молодшого сина, але й реакцію старшого брата та милосердя батька. Ця притча спонукає нас замислитися над власними стосунками з Богом і ближніми, особливо в контексті підготовки до Великого посту.
Молодший син, вимагаючи свою частку спадщини, символізує тих із нас, хто шукає щастя поза домом Отця, тобто поза Божою волею. Його падіння на дно життя нагадує нам про наслідки віддалення від Бога. Однак важливим є момент усвідомлення своєї помилки та рішення повернутися. Це показує, що ніколи не пізно змінити свій шлях і повернутися до джерела справжнього життя.
Старший брат, який залишався вдома і виконував усі обов’язки, уособлює тих, хто може впасти в пастку власної праведності. Його обурення поверненням брата виявляє заздрість і гордість, які можуть ховатися під маскою доброчесності. Це застереження для нас, щоб ми не судили інших і не вважали себе кращими, адже кожен потребує Божого милосердя.
Батько в притчі є образом Бога, який з відкритими обіймами чекає на повернення кожного грішника. Його радість від повернення сина показує, що Бог не лише прощає, але й радіє кожному, хто повертається до Нього. Це нагадує нам про безмежну любов і милосердя, які завжди доступні, незалежно від наших помилок.
У контексті підготовки до Великого посту ця притча закликає нас до самоаналізу. Чи не віддалилися ми від Бога у пошуках швидкоплинних задоволень? Чи не стали ми, подібно до старшого брата, гордими та осудливими? Піст є нагодою повернутися до Отця, відновити стосунки з Ним і з ближніми, очистити своє серце від заздрості, гордості та образ.
Притча про блудного сина нагадує нам, що незалежно від того, наскільки далеко ми відійшли, двері Божого милосердя завжди відкриті. Важливо не лише усвідомити свої помилки, але й зробити крок назустріч Отцю, який з радістю прийме нас назад. Пам’ятаймо, що справжня радість і повнота життя знаходяться в домі нашого Небесного Батька.
