Поминальна літургія в першу річницю упокоєння
У першу річницю упокоєння Мирона Сича (4 квітня), нашого приятеля, шкільного
колеги, у творчому житті активного освітянина, конструктивного діяча
Об’єднання Українців у Польщі, самоврядувальника, депутата Сейму РП VI-VII
каденцій, віцемаршалка Вармінсько-Мазурського воєвідства, організатора й
довголітнього директора Комплексу Шкіл з Українською Мовою Навчання в
Гурові Ілавецькому, ми зустрілися в ольштинській катедрі Покрови Пресвятої
Богородиці УГКЦ, щоби згадати його світлу пам’ять.
Поминальну Божественну Літургію очолив Преосвященний єрарх Олштинсько-
Ґданської Єпархії УГКЦ кир Аркадій Трохановський. Разом з владикою перед
жертовником ольштинського храму стали: ольштинський декан о. протоієрей
Богдан Ситчик, о. протосинкел Іван Галушка, о. протоієрей Юлій Кравецький та
о. протоієрей Станіслав Тарапацький.
У проповіді Владика Аркадій про покйного, між іншими, сказав те, що мабуть
кожен із присутніх у храмі сам би також хотів сказати: «Нашою сьогоднішньою
молитвою ми хочемо вшанувати особу Мирона Сича, але також і послухати,
того, що він нам ще хоче сказати по смерті. Бог хоче, щоби кожна вірюча
людина, яка відійшла, могла посісти міце, яке Він її підготував. З християнської
точки зору, наше людське життя, це мандрівка, яка має свою натуру. Це життя
вічне. Ісус Христос сказав, що цей „хто вірує в мене, отримає нове життя в
Царстві Небесному”. Ми віруємо в господню обітницю. Віримо також, що всі
зустрінемося в цьому особливому місці, яке нам Бого обіцяв. Кожен з нас знає ці
слова – людина так довго живе серед нас, як довго залишається в нашій
пам’яті. Сьогодні ми, як українська спільнота, численно зібралися тут, щоби
нашим церковним звичаєм вшанувати першу річницю упокоєння Мирона Сича…
Це наша потреба серця, а також і потреба вдячності, тому що, моживо, за життя
забракло часу, щоби подякувати тому, якого вже немає, був він однак присутній
поміж нами…».
Цього ж самого дня, на кладовищі в Дивітах, де похоронений Мирон Сич,
Владика Аркадій разом з отцями нашої єпархії відслужили ще Панахиду на його
могилі й освятили надгродок.
У подячному слові до присутніх на траурній врочистості, дружина покійного п.
Ольга Сич просила продовжити шлях, не дивлячися на життєві камені
спотикання, здійснювання ідей, ініціятором і поклонником яких був її чоловік.
Зокрема на шляху мирного поєднання українського й польського народів.
Скорботну зустріч закінчила пісня на слова Б. Лепкого «Чуєш брате мій».
текст і світлини – (бт)
