«Я тоже українець…».
15-а річниця від упокоєння професора Новосільського
У понеділок 21 лютого 2011 року в Кракові упокоївся професор Юрій
Новосільський (від 1976 р. був професором Академії Мистецтв ім. Яна
Матейки) – художник, іконописець, графік, сценограф, теоретик і теолог
мистецтва, творчість якого захоплює й збирає щораз-то громадніше коло
шанувальників у цілому світі.
Для нашої Церкви в Польщі (УГКЦ) професор відомий передусім як іконописець
і дизайнер іконостасів (а також одного храму).
Сьогодні, у 15-у річницю упокоєння Юрія Новосільського, ми згадуємо про його
зреалізовані монументальні проєкти, ікони й інші твори, які знаходяться в греко-
католицьких храмах цілої Польщі. Його твори це:
– Гурово Ілавецьке – іконостас і поліхромія церкви Воздвиження Чесного
Хреста;
– Венґожево – намісні ікони й Мандиліон в монастрі Отців Василіян у
Венґожеві;
– Остре Бардо – ікона Зустріч Мелхіседеха з Авраамом на жертовнику
церкви Різдва Пренепорочної Діви Марії;
– Вроцлав – іконостас, ікони, хоругви, далматики в катедральному храмі
Воздвиження Чесного Хреста Вроцлавсько-Кошалінської Єпархії;
– Білий Бір – церква Різдва Пресвятої Богородиці – проєкт храму, іконостас,
поліхромія;
– Краків – іконостас й ікони в бічній каплиці церкви Воздвиження Чесного
Хреста;
– Люблін – іконостас семінарійної каплиці в Митрополичій Греко-Католицькій
Духовній Семінарії.
Професор Юрій Новосільський похоронений на Раковицькому цвинтарі в
Кракові. Над його домовиною, в день похорону, 27 лютого 2011 р., парох Білого
Бору, о. Петро Баран, згадуючи художню спадщину покійного – білобірський
храм – серед іншого відзначив: «З’явилася свєрідна брама до того, що невидиме
— ікона серця, що у відкритому просторі як одинока, неповторна зображує
повний і прекрасний іконостас всесвіту…»
ЦИТАТА:
«Довкола національності Юрія Новосільського наросло багато міфів і
непорозумінь. Так насправді небагато знали про його корені й родину. Він сам не
полегшував справи, зовсім не відчуваючи потреби однозначних декларацій.
(…)А одначе під кінець життя літній маляр молився (і рахував) по-українськи. На
Великдень вітав гостей ритуальним Христос Воскресе!, на Різдво співав «Бог
предвічний» й інші українські колядки.
Зберіг досконалу пам’ять рідної мови і любив повторювати: «Я тоже українець».
Це й не дивно — чим людина старіша, тим меншу владу над нею мають
обставини, яким вона підпорядкована у цьому періоді життя, коли виборює своє
місце, а тим сильніше відкликається душа».
Кристина Черні, біограф Юрія Новосільського
(Український Тиждень, 19 липня 2011 р.)
„Ja też jestem Ukraińcem…”
15 rocznica śmierci profesora Nowoselskiego
W poniedziałek, 21 lutego 2011 roku, profesor Jerzy Nowosielski (od 1976 roku
profesor Akademii Sztuk Pięknych im. Jana Matejki) zmarł w Krakowie – artysta,
malarz, grafik, scenograf, teoretyk sztuki i teolog, którego twórczość fascynuje i
gromadzi szerokie grono fanów (i naśladowców) na całym świecie.
Dla naszego Kościoła w Polsce (UGKK) profesor jest znany przede wszystkim jako
malarz ikon i projektant ikonostasów (a także jednej cerkwi).
Dziś, w 15. rocznicę śmierci Jerzego Nowosielskiego, wspominamy jego ukończone
monumentalne projekty, ikony i inne dzieła, które znajdują się w kościołach
greckokatolickich na terenie Polski. Jego prace to:
- Górowo Iławeckie – ikonostas i polichromia cerkwi Podwyższenia Krzyża
Świętego; - Węgorzewo – ikony namiestne i Mandylion w monasterze Ojców Bazylianów;
- Ostre Bardo – ikona Spotkanie Melchizedeha z Abrahamem w ołtarzu
kościoła Narodzenia Najświętszej Maryi Panny; - Wrocław – ikonostas, ikony, chorągwie, dalmatyki w Katedrze Podwyższenia
Krzyża Świętego Eparchii Wrocławsko-koszalińskiej; - Biały Bór – cerkiew Narodzenia Najświętszej Maryi Panny – projekt świątyni,
ikonostas, polichromie; - Kraków – ikonostas i ikony w bocznej kaplicy cerkwi Podwyższenia Krzyża
Świętego; - Lublin – ikonostas kaplicy seminaryjnej w Metropolitalnym Greckokatolickim
Seminarium Teologicznym.
Profesor Jerzy Nowosielski został pochowany na cmentarzu Rakowickim w
Krakowie. Nad mogiłą artysty, w dniu pogrzebu, 27 lutego 2011 roku, proboszcz
Białego Boru, ks. Piotr Baran, wspominając artystyczne dziedzictwo zmarłego –
cerkiew w Białym Borze – powiedział między innymi: „Pojawiła się świetlista brama
do tego, co niewidzialne – ikona serca, która na otwartej przestrzeni jako
samotna, unikalna ukazuje kompletny i piękny ikonostas wszechświata…”
CYTAT:
„Wokół narodowości Jerzego Nowosielskiego narosło wiele mitów i nieporozumień.
Tak w rzeczywistości niewiele osób wiedziało o jego korzeniach i rodzinie. Sam nie
ułatwiał sprawy, nie czując potrzeby jednoznacznych deklaracji. (…)A jednak pod
koniec życia starszy malarz modlił się (i liczył) po ukraińsku. W Wielkanoc witał gości
rytualnym «Христос Воскрес»!, w Boże Narodzenie śpiewał „Бог Предвічний” i
inne ukraińskie kolędy.
Doskonale pamiętał swój ojczysty język i lubił powtarzać: „Jestem też Ukraińcem.” To
nie dziwi — im starszy człowiek, tym mniejszą władzę mają nad nim okoliczności,
którym podlega w tym okresie życia, gdy walczy o swoje miejsce, a tym silniej
reaguje dusza.”
Krystyna Czerni, biografka Jerzego Nowosielskiego
(gazeta „Ukraiński Tydzień”, 19 lipca 2011)
o pracach prof. Jerzego Nowosielskiego w Olsztyńsko-Gdańskiej Eparchii UGKK
można odnaleźć informacje:
https://cerkiew.eu/wp-content/uploads/2022/11/Blahowist-2022.10.24.pdf
https://cerkiew.eu/wp-content/uploads/2023/01/Blahowist-2022.12.23_PDF.pdf https://cerkiew.eu/wp-content/uploads/2023/03/0001_02%E2%80%9303-382-
2023.pdf
tekst i foto (bt)
