Вертеп: Жива традиція, що єднає покоління та гартує перемогу
Я переконана, що при пунктах навчання української мови та катехези, як і щороку, є організований вертеп, який мандрує хатами кожної парафії, об’єднуючи спільноту навколо різдвяної традиції. Цьогоріч і до наших осель завітав дитячий Вертеп з Пєнєнжна, несучи радість про Народження Христа та нагадуючи про цінності, що єднають нас у цей особливий час.
Студентський вертеп із Гданська, вертеп «Надії» та родинний вертеп з Ельблонга, які цими днями відвідують парафії нашої єпархії, несуть добру звістку кожному з нас. Колядування, що сягає корінням сивої давнини, є не просто обрядом, а глибоким символом незламності української культури.
Від дисидентського спротиву до відродження
Історія пам’ятає часи, коли вертеп сприймався комуністичною владою як акт політичної непокори. Одним із найгучніших прикладів такого протесту став львівський вертеп дисидентів 1972 року. Тоді традиційне дійство стало майданчиком для розмови про несвободу та нищення української ідентичності. У ньому взяв участь цвіт тодішньої інтелігенції: Василь Стус, Ірина та Ігор Калинці, Михайло Горинь, Стефанія Шабатура, Любов та Богдан Сороки та багато інших знакових постатей.
Коляда як фундамент Церкви
Старше покоління читачів напевно пам’ятає ( а може й брало участь) у вертепах в парафії Пєнєнжно (до якої колись належали громади в Лелькові, Бранєві, Пенцішеві та Орнеті), що активно діяли з 80-х років. Тоді колядники не шкодували часу ( бо в дорозі були кілька днів, а вертали до хати панства Марії і Станіслава Біласів з Пєнєнжна, які гуртували молодь і дбали за них протягом різдвяного часу). Вони відвідуючи кожну українську хату з радісною вісткою про народження Ісуса. Їхньою метою було розбудова та зміцнення УГКЦ у Польщі — збір коштів на ремонти храмів у Гурові-Ілавецькому, Пєненжні, Орнеті чи Ельблонзі. Ці приклади ще раз доводять: українська культура та Греко-Католицька Церква є невід’ємними частинами нашого буття.
Наступність поколінь: Ельблонг та Гданськ
Сьогодні молодь — наш цвіт — продовжує справу предків «із прежди віка». Родинний вертеп з Ельблонга вже кілька років поспіль використовує традиційну звізду з села Мацьковичі, що біля Перемишля. Її майстром був Богдан Новак (який упокоївся на Різдво 2025 року). Саме завдяки йому та Юлі Гризлюк відродилася славетна традиція ходи звіздарів у Львові.
Ця автентична зірка- офіційно належить до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України від 2022 року, а потрапила до Ельблонзької домівки завдяки Катерині та Андрієві Добранським, які придбали її, водночас підтримавши Збройні сили України.
Ельблонзький вертеп є прикладом живої міжпоколінної традиції, у якій пліч-о-пліч виступають діти, молодь і батьки, формуючи спільний простір передавання цінностей та відповідальності. Саме в такому середовищі наймолодші бачать приклад активної участі й поступово доростають до усвідомленого служіння спільноті. Коли молодші учасники подорослішають і поїдуть на навчання до Гданська– Продовженням цього шляху стає долучення молоді до гданської «Домівки».
Цьогоріч «домівкові» студенти, яких притягує голова гуртка Об’єднання Українців у Польщі– Петро Ярмола, охопили колядою парафії єпархії від Слупська до Гурова-Ілавецького, не оминаючи й Пененжна. Їхня програма — патріотична, подекуди дотепна, але водночас глибоко свідома — вкотре доводить, що сучасна молодь здатна говорити про вічне сучасною мовою, зберігаючи при цьому автентичний дух Різдва.
Це переконливий доказ того, що різдвяна традиція не є застиглою формою, а живим інструментом культурної та духовної ідентичності, особливо важливим у часи суспільних викликів.
Вертеп «Надії» об’єднав талановитих дорослих людей, a ще вчора були студентами. Назва «Надія» обрана не випадково. Це надія на Ізбавлення, на Перемогу світла над темрявою та на духовне й державне відродження України. Кожна їхня колядка — це щира молитва за кожного воїна та за кожну родину, що чекає звістки з фронту.
Цього року всі Вертепи ставлять перед собою спільну благородну мету — допомогу нашим захисникам. Кошти збираються для:
- Воїнів на передовій, які тримають небо над нами, даючи змогу святкувати Різдво у колі рідних.
- Реабілітаційного центру «Добрий брат» в Осєку, який з 2014 року повертає поранених хлопців до повноцінного та самостійного життя.
Чи то в Україні, чи в громадах нащадків переселенців акції «Вісла», чи серед нових переселенців, які опинилися тут через війну — вертеп допомагає зберегти тотожність. Він дає силу громаді та втілює нашу пам’ять і вдячність тим, хто сьогодні бореться зі злом.
Оксана Заторська
Фото: Павло Мачуга,Роман Стороняк, Йоанна Камінська і архівальні фото Марії Білас
