«Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає
вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним».
Григорій Сковорода
Традиція українського шкільництва на Вармії та Мазурах сягає далекого 1956
року, коли-то в Бартошицях в місцевому загальноосвітньому ліцеї були
зорганізовані класи, в яких навчалася українська молодь. На даний час була це
єдина середня школа в повоєнній Польщі, де здобували освіту кандидати на
вчителів двох національностей – польської та української.
У 1968 р. українські класи були засновані в Гурові Ілавецькому. Сьогодні це вже
окрема школа з власними будинками, бібліотекою, спортивним комплексом і
гуртожитком.
14 червня ц.р. школа відзначила величне свято – їй присвоєно ім’я Мирона
Сича, довголітнього директора, її засновника як окремої освітньої установи, а в
прийдешньому посла до польського паламенту, віце-маршалка Вармінсько-
Мазурського Сеймику. Школа отримала також прапор.
Торжество, в якому взяли участь, серед іншого, члени польського парламенту,
представники воєвідської та місцевої адміністрацій, священники, вчителі,
приятелі й ліцейська молодь, почалося від Божественної Літургії,
яку очолив Ольштинсько-Ґданський ординарій Владика Аркадій Трохановський у
сослужінні греко-католицького й римо-католицького духовенства.
Віддаючи шану покійному Миронові Сичу, й відкликаючися до історії розвитку
українського шкільництва на Вармії та Мазурах, владика відзначив: «Українське
шкільництво має в нас своє коріння у Педагогічному ліцею з українською
мовою навчання в Бартошицях, а потім було утворено при
Загальноосвітньому ліццеії в Гурові Ілавецькому український клас. Перші
вчителі української мови, подружжя Ольга та Теофіль Щерби доклали багато
старань, щоб рідна мова і культура постійно розвивалися, щоб свідомість
своєї національної тотожності кожен учень зумів передати своїм дітям, щоб
невичерпне джерело багатстава рідної культури стало потребою душі, яка
допомагала б перемогти комплекс меншевартості.
В наступних роках мала місце свого роду естафета. Випускники
повертали до школи, щоб продовжувати працю своїх старших наставників.
При великому ентузіазмі відокремлено українські класи і утворено Ліцей з
українською мовою навчання, як самостійну освітню установу. У цю працю
увійшов бл. пам. Мирон Сич, який буде патроном школи. Спільно з батьками і
прихильниками, цілим Педагогічним колективом, також за підтримкою
тодішнього пароха о. Юліяна Гбура, потім владики, вибороли можливість
будови школи, щоб у навчальному році 1996-1997 почати навчання в новому
будинку, а з 2002 р. молодь замешкала в новому гуртожитку. Потім
приходять чергові виклики, але і знаходиться їх розв’язання».
Із гурово-ілавецького храму торжество перенеслося до будинку Комплексу шкіл.
