Спричинений дуже безпорадним, спрямованим на винищення нації, правлінням державою, зокрема в галузі сільського господарства, голод в радянській Україні мав дві дії. Перша, це 1921-1923 рр., а друга, набагато жорстокіша, це 1932-1933 рр. Перша стала немов «репетицією» до другої.
Все почалося від того, що 29 липня 1921 року політбюро ЦК КП(б)У [центральний комітет комуністичної партії більшовиків України] сильно прагнучи мабуть приподобатися «старшому брату» надіслало до ЦК РКП(б) [центральний комітет російської комуністичної партії більшовиків] телефонограму, в якій гарантувало передачу 100 млн пудів зерна в московію. У 1921-1923 роках посуха та неврожвй привели до голоду на півдні Укрїни. Комітет Нансена, акредитований у Женеві, доповідав, що зимою 1922 р. голодувало 8 000 000 селян.
Голод, запланований кремлівським проводом, мав на меті придушити опір з боку селян, які не хотіли погодитися з колективізацією.
Вивезення до московії збіжжя та відсутність його запасів в Україні, ще на тлі посухи та неврожаю, викликало жахливий голод
Станом на 1 травня 1922-го у п’яти українських губерніях від голоду потерпало близько 4 мільйонів осіб, або 35% населення цього регіону. Серед голодуючих близько 40% становили діти.
За даними:
https://suspilne.media/
