Московитська агресія в Україну має давню традицію
30 липня 1863 року міністр внутрішніх справ московитської імперії, Петро Валуєв розіслав по цензурних відділах Києва, Москви і Санкт-Петербурга секретне розпорядження, в якому мовилося про заборону видавання українською мовою книг і підручників, крім творів художньої літератури. Відбулося це зі схвалення царя Олександра II.
У розпорядженні мовилося про призупинення пропуску до друку «книг малоросійською мовою як духовного змісту, так і навчальних та загалом призначених для початкового читання серед народу». Між іншими, в циркуярі було записано: «Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может» («Ніякої окремої української мови не було, не було, й бути не може»).
Одною з причин появи «циркуляря» була реакція імперської влади на нові форми українськох громадської активностей (рух «хлопоманів», громадівський рух, заснування приватного народного шкільництва). Не без значення у цьому плані було й польське повстання 1863—64 рр.
Формально дії розпорядження було відкликано лише в 1905 році, коли Російська академія наук визнала, що українська мова є самостійною і окремою від російської.
За матеріялами:
Енциклопедія «Наукове товариство імені Шевченка»
* *
Московитська агресія в Україну 2022 року показує, що вже зовсім незамітно, дрібними кроками, але системно, дії ганебного валуєвського циркуляра продовжуються до сьогодні. Мова московії дуже поширена і багато населення радо нею послуговується, навіть не зважаючи на те, що вільно володіють українською.
Питання вільного користування українською мовою актуальне і в нашій громаді. Помимо існування українських шкіл, пресових і книхкових видань, телебачення, радіо, української мови богослужінь, все таки багато хто воліє у щоденних контактах державну мову.
