110 років від дня упокоєння Лесі Українки
1 серпня 1913 р. — у містечку Сурамі в Грузії померла Леся Українка, письменниця, перекладачка, культурна діячка, поряд з Тарасом Шевченком, Митрополитом Андреєм Шептицьким, Іваном Франком одна з чотирьох символів духовної ідентичності сучасної української нації.
Лариса Косач (Леся Українка – літературний псевдонім) народилася 25 лютого 1871 р. у Новограді-Волинському. Мати її — письменниця Олена Пчілка — і батько, Петро Косач — юрист.
Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: Михайло Драгоманов (її дядько по матері), Михайло Старицький, Микола Лисенко. В дев’ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватися.
Останні роки життя Леся Українка провела в Грузії. Хворіла туберкульозом. Перебуваючи на Кавказі вона все частіше згадувала волинське дитинство. Так виникла „Лісова пісня”, яка була написана за кілька днів тяжкохворою поетесою. Померла у віці 42 років.
Тіло Лесі Українки приятелі перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі. На кладовище домовину несли жінки.
За матеріялами: Бібліотека української літератури УкрЛіб
* *
Вшанування пам’яті:
- 71 пам’ятників та пам’ятних дошок в Україні
- 20 пам’ятників та пам’ятни дошок за кордоном
- Науково-дослідний інститут Лесі Українки в Луцьку
- 6 музеїв
- численні найменування вулиць, шкіл, бульварів, площ, театрів, бібліотек, установ в Україні та за кордоном
- поштові марки, монети, банкноти
- в Польщі іменем Лесі Українки названа початкова школа з українською мовою навчання в Бартошицях.
Скрізь плач, і стогін, і ридання
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
Леся Українка
