10 липня 1934 року Постановою ЦВК і РНК срср було створено «Головне
управління виправно-трудових таборів, трудових поселень та місць
ув’язнення», більш відоме за російською абревіатурою ГУЛАГ (Главное
управление лагерей).
Для політичних супротивників більшовицького режиму були створені особливі
місця ув’язнення “політізолятори”, а також – на початку 1920-х років –
Управління Соловецьких таборів особливого призначення, що перебували у
віданні органів державної безпеки.
У 1930 роках створили багато спеціалізованих управлінь ГУЛАГу. У них
використовували безоплатну працю в’язнів для будівництв загальносоюзного
значення. Серед них були Дніпрогес, Біломорсько-Балтійський канал,
Комсомольськ-на-Амурі та інші.
Від 1940-х у системі ГУЛАГ почали працювати „шарашки” – закриті науково-
дослідні установи, де працювали ув’язнені вчені.
Табори ГУЛАГу були розкидані всією країною. Підпорядковувалися вони лише
Москві.
18 млн людей пройшли через радянські табори та колонії в період із 1929 по
1953 р.; разом із військовополоненими, «спецпоселенцями», засланцями
вимальовується страшна картина — 28,7 мільйона осіб пройшли «очищення» у
ГУЛАГу. З 1934 по 1953 рік було проведено до 800 тисяч політичних страт.
Кількість померлих у ГУЛАГу в період з 1918 по 1956 рік — від 1.2 до 1.7
мільйона.
Станом на початок 1950-х років українці складали п’яту частину в’язнів ГУЛАГу.
В таборах їх все ще налічувалося 362,6 тис., в колоніях – майже 143,6 тис. осіб.
За офіційними даними урядової комісії срср за 1954 р. умови життя і праці в
таборах ГУЛАГу були нестерпними. Окрім тяжких побутових і санітарних умов
людям було складно психологічно. Виснажлива праця, відсутність зв’язку з
близькими пригнічували в’язнів.
“Ідейні, політичні” були набагато небезпечнішi для сталінського режиму, ніж злодії і вбивці. Вони майже не потрапляли на перегляди вироків та амністії.
Радянському режимові було простіше управляти і домовлятися зі злодіями і вбивцями, бо ідейних “перекувати і купити” було майже неможливо. Саме вони
несли загрозу сталінському режіму, побудованому на погрозах, вбивствах,
примусах і масовому ходіннi строєм усією країною. Тому цим людям діставався
максимум від “любові великого вождя і вчителя”.
Джерело: Історія України ЗСУ
