Всесвітлим і Високопреподобним Отцям!
Дорогі Брати у священстві!
Ніхто з нас не сподівався, що ми характеризуватимемо Церкву і душпастирську опіку в умовах пандемії. Неможливо приховати, що ми зіткнулися з багатьма викликами: захистом наших вірних, пошуком нових душпастирських форм, а також ревним приношеням надії й зображенням того, хто є Господом нашого життя. Багато суперечок виникло навколо присутності в Євхаристії, та в якій формі Її приймати, Тіла та крові Господа нашого Ісуса Христа. Не бракувало критики від духовенства, щодо виконування вказівок своїх пастирів, які були в серці, щоби зберегти безпечну участь у цій найважливішій зустрічі з Ісусом для кожного віруючого. Вищезазначені ознаки даного часу велять нам смиренно стояти перед Господом і обмірковувати, що саме Його слова значать для кожного з нас: Мій Батько дасть вам справжній хліб з небес (Ів 6:32).
Євхаристійна таємниця, в якій проголошується, і урочисто смерть, і воскресіння Христа, чекаючи Його пришестя, є істинно самим серцем життя Церкви. Для нас це має дуже важливе значення: це самий центр нашого служіння. Звичайно, служіння не обмежується лише звершенням Євхаристії, але включає проповідь слова, освячення людей таїнствами та керівництво Божим народом у спільноті та служінні. Однак Євхаристія – це центр, звідки все це промінє, і до якого вона веде. З Євхаристією наше священство народилося у Вечірнику.
„Чиніть це на мій спомин!” (Лк. 22:19), хоча ці слова Ісуса Христа, присвячені всій Церкві, проте доручаються як особливе завдання тим, хто прийме служіння перших апостолів. Саме їм Ісус поручає акт перетворення хліба в Його тіло, а вина – у Свою Кров – у них Він висловлює себе як Священник і Жертва. Христос хоче, щоб відтепер його вчинок став сакраментальним почерез руки священників, а також і Церкви. Коли він говорить: „Чиніть це”, він вказує не лише на вчинок, а й на його причинний предмет, тобто він встановлює священство у служінні, яке таким чином стає одним із складових деталів самої Церкви.
Цю дію належить виконувати „В пам’ять про нього” – це важливий показник. Євхаристійні дії, які здійснюють священники, зробить кожне покоління християн у кожному куточку землі ділом, здійсненим Христом. Де б не святкували Євхаристію, відбуватиметься безкровна жертва Голгофи безкровним способом, де буде присутній сам Христос, Спаситель світу.
„Чиніть це на мій спомин!”. Хто почує ці слова тут, у стінах Вечірника, інстинктивно намагається уявити собі почуття, які відчував Христос. Це були драматичні години, що довели до мук. Євангелист Іван цитує зворушливі слова, якими Учитель готує апостолів до свого відходу. Який же смуток видно в їхніх очах: «Оскільки я тобі сказав, то горе наповнило твоє серце» (Ів. 16: 6). Але Ісус підбадьорює їх: «Я вас сиротами не залишу: я прийду до вас» (Ів. 14:18). Хоча пасхальна таємниця забере його з їхнього поля зору, він буде присутній як ніколи в їхньому житті, „Усі дні до кінця віку” (Мт 28, 20).
Його присутність буде виражена різними способами. Але, безсумнівно, його найвищим виразом буде євхаристійна присутність – не просто вшанування пам’яті, а «пам’ятний знак», який робить присутнім; не лише символічне посилання на минуле, але жива присутність Господа серед нас. Його гарантом буде Святий Дух, постійно передаваний у євхаристійній літургії, щоби хліб та вино могли стати Тілом та Кров’ю Христа: це той самий Дух, котрий «дихнув» апостолам у Великодній вечір, у Вечірнику (пор. Ів. 20:22) і хто знайшов їх тут, зібралися з Марією в день П’ятидесятниці. Потім, як бурхливий вітер і вогонь (пор. Дії 2: 1-4), він наказав їм розійтися по всіх закутках світу, щоби проповідувати слово і збирати Божий Народ, що «ламає хліб» (пор. Дії 2: 42).
Дорогі Брати у священстві!
Царська послуга у священстві проявляється у веденні Божого народу до спасіння. Під час зустрічі зі священниками у варшавській катедрі 25 травня 2006 р. Папа Бенедикт ХVІ сказав: Вірні очікують від священників тільки одного: щоб вони були спеціалістами від зустрічі людини з Богом, – від ієрея не вимагається, щоб він був експертом з питань економії, будівництва чи політики. Очікується від нього, щоб він був експертом у царині духовного життя.
Папа-сеньйор Бенедикт ХVІ в адгортації Sacramento Caritatis проЄвхаристію пише ось так: Духовність ієрейства є, по своїй суті, євхаристійна. Тому Отці Синоду поручають ієреям щоденну відправу Служби Божої, також і тоді, коли немає вірних. У цьому поштовху закладена відповідь на безконечну вартість кожної Служби Божої, – вона оправдана й тим, що коли святу Літургію відправляється з вірою, – ця формує глибину духовного життя, уподібнює ієрея до Христа і утверджує його в покликанні (Адгортація про Євхаристію, 80).
А що ж це значить, Дорогі наші Співбрати, як знаємо, треба прочитувати Святе Письмо, щоби кожного дня просвічуватися Божим Словом. При тому необхідна ще постійна свята Тайна Покаяння. Тільки той зуміє бути добрим провідником другого, хто сам користає з Тайни Божого Милосердя. Слід нам багато молитися, знаходити час на молитовний контакт з Богом, а маємо про що молитися. Ієрейський Часослов, до якого зобов’язує нас церковне право, є молитвою Церкви, а ця молитва освячує день, Церкву і світ. Ієрейське життя не може існувати без даної молитви. Учитель молитви мусить сам молитися, багато молитися.
Дорогі Брати у священстві!
Нам також сьогодні треба пригадати щонайменше імена двох священників: о. митрата Мирослава Ріпецького та о. митрата Василя Гриника. 29 квітня відзначатимемо 47 річницю смерті о. Мирослава Ріпецького. Він записався в історії, як священник, що вчив любити Бога та Церкву в умовах виселення. Кожного хто приїздив до нього до Хшанова, євангелізував та катехизував. Відправляв зі словом надії. Сьогодні також маємо час, щоби у серця наших вірян влити слова віри, надії та любові. Він вчив будувати спільноту з Богом, хоча люди жили в різних куточках Польщі. Ми також будьмо знаряддам в Божих руках. Через приклад нашого життя та ревне служіння маємо вчити любити Бога, Церкву, свій народ та сприяти добрим відносинам між людьми.
Натомість 31 травня будемо відзначати 44 річницю смерті митрата о. Василія Гриника. Його можемо називати місіонером. Всюди там, де зміг, допомагав відкривати нові душпастирськи осередки. Хотів бути дуже близько свого народу. Постійно в дорозі, але вважав проповідування Божого слова за найважливіше. Приносив Ісуса Христа, Його Тіло і Кров для скріплення віри в народі.
Для кожного з нас їх священниче служіння це вказівки. Служили з великим відданням для нашого народу і тому глибоко записалися в історії. В центрі їх життя був Ісус Христос.
Дорогі у Христі!
На завершення пригадаю ще слова з Об`явлення св. Івана, який каже так: „Будь вірний, а дам Тобі вінець життя”. Хай ті слова будуть дороговказом для нас, брати у священстві.
Сьогодні, у Великий Четвер, маємо добру нагоду, щоби подякувати Вам, Дорогі Отці, за Вашу вірну службу у Христовому Винограднику, яким є наша Ольштинсько-Ґданська Єпархія. Завдяки Вашій щоденній і невтомній службі у нашій Єпархії здійснююяться Божі діла та у небо несеться слава Божа.
Будьте сильні вірою, не уставайте в молитві, будьте витривалими та невтомними у священничому служінні. Вірні, які є поручені Вашій душпастирській опіці, нехай Вас підтримують своєю співпрацею та молитвою. Кожної неділі, у Божественній Літургії, приношеній в наміренні нашої Єпархії, пам’ятаю за наших вірних та особливо за Вас, тих, хто стає при Господньому жертовнику, щоб приносити Безкровну Жертву.
Нехай Всемогучий Господь винагородить усіх Вас за душпастирський труд та прийме його на добро та на освячення Божого народу. Усім Вам бажаю радісного та глибокого переживання Пасхи Христової.
Благословення Господнє на Вас!
† Аркадій Трохановський
Владика Ольштинсько-Ґданський
