Слава Ісусу Христу,
Дорогі у священстві Отці!
Сьогодні, у Великий Четвер, звертаюся з сердечним привітанням до всіх Вас, священників нашої Ольштинсько-Ґданської Єпархії. В день установлення Пресвятої Євхаристії, який є одночасно днем Таїнства Священства, обіймаю всіх молитовною пам’яттю та вітаю Вас у цей особливий для духовенства день.
Цього року знову, подібно як учні Христові на Тайній Вечері, засядемо з нашим Божественним Спасителем у цей святий день при Його таїнственній трапезі входячи таким чином у Його страсті та очікуючи Його славного воскресіння, споглядаючи Його служіння та крайнє приниження. У Божественній Літургії Св. Івана Золотоустого після прохальної єктенії в молитві яку мовчазно промовляє священник, ми так молимося: „…вчини нас здатними приносити Тобі дари і жертви духовні за наші гріхи і людські невідання, і сподоби нас знайти благодать перед Тобою, щоб була Тобі приємна жертва наша…”
Великий четвер – це день, коли Господь доручив дванадцятьом апостолам священничу місію уділювати під видом хліба і вина таїнства Його Тіла і Крові аж до Його повернення. Встановив Тайну Священства та Пресвятої Євхаристії. Кожного дня ми покликані, щоби приносити гідний дар, щоб був він прийнятий Господом Богом. Пресвята Євхаристія є для нас правдивим знаком надії в цьому неспокійному часі, а священник – це служитель надії, який свідчить перед світом про неї і утверджує в ній інших. Таким його прагнуть бачити вірні нашої Церкви, – таким його прагне бачити Христос, який закликав своїх апостолів посеред різних досвідів і випробувань, не падати духом, а покластися на Бога, як Він сам це робив за земного життя. Джерелом нашої надії є Господь. Його пасхальна перемога над гріхом і смертю, над силами зла і темряви.
У Ювілейному Році ми запрошені, щоб на ново подивитися на наше священство, до якого Господь Бог нас покликав. Питаємо себе, якою є наша жертва, як ми служимо, як виглядає наше душпастирювання, як провадимо людей до спасіння. Живемо в дуже неспокійному часі коли серця людей сповнюються непевністю, тривогою і страхом. У такому часі люди звертаються насамперед до своїх духовних отців за порадою і підтримкою, Божим Словом та Його благодаттю. Можна справедливо сказати, що через наше священнство люди шукають того, що вічне й правдиве, того, що не проминає – шукають Бога, якого ми покликані їм посвідчити і надії в Ньому.
В нашій службі для Бога будьмо готовими до постійної молитви та також бути готовими прийняти терпіння. До цього покликання підходити з покорою. Іноді свої пріоритети треба залишити, щоби добре виповнювати Божу волю. Бог щодня промовляє до нас, тому будьмо відкриті на це. Вміймо мужньо приймати хвилини упокорення чи відкинення. Не даймо в цей спосіб загасити в собі духа ревності у проповідуванні Божого Слова. Якщо досвідчуємо таких хвилин, тоді шукаймо для себе підтримки у молитві, у спільноті з Ісусом Христом (св. Климент Александрійський).
Бути священником означає стати другом Ісуса Христа і це повинно торкатися всього нашого існування. Світ потребує Бога—не будь-якого бога, а Бога Ісуса Христа. Бог, який став плоттю і кров’ю, який полюбив нас до смерті, воскрес із мертвих і звільнив місце для людини в Собі. Цей Бог повинен жити в нас, і ми повинні жити в Ньому. Це наше священниче покликання: тільки так наші вчинки можуть принести плоди.
Дорогі брати у священстві!
Митрополит Андрей Шептицький у одній із своїх молитов так молився: „Господи, Дай мені, прошу Тебе, одну благодать, яку буду вважати за найціннішу й найвищу, – зрозуміти ту Твою Жертву й участь у ній та у Твоєму священстві нас, людей. Нехай ця моя участь у Твоєму священсті не буде лише теорією і причиною для святотацтва, – не допусти того, Боже, – а наукою мені, як жити, приносити себе в жертву, як іти з Тобою на Голготу, як із Симоном Киринейським хрест нести й усім своїм душпастирським життям давати себе до хреста прибивати.”
Ми, як духовенство, маємо постійно споглядати Ісуса Христа, віднаходити для себе та відкривати Його обличчя людям (св. Климент Александрійський). Не забуваймо, що Ісус виховував соїх учнів, щоби служили іншим людям. Нехай наша щоденна молитва, роздуми над Божим Словом та часте приступання до Святих Таїнств допоможуть нам ще більше поєднатися з нашим Господом – добрим пастирем, образом якого ми повинні бути для наших людей.
Нехай прикладом для нас будуть священники, які служили нашому народові після виселення в 1947 р., які збирали людей, щоб наші предки почули Боже Слово, щоб жили у надії. Нинішні обставини у цьому особливому часі війни в Україні спонукають нас, Христових служителів, з новою силою і ревністю проповідувати Євангеліє спасіння, потверджуючи свою проповідь свідченням святості власного жимття. У нашому служінні задбаймо також і за нашу священничу спільноту в Ольштинсько-Ґданській Єпархії, за священничу солідарність, підтримуймо один одного у вірі, надії й любові до Бога і ближнього, служінні потребуючим і терплячим. Нехай наша священнича спільнота буде також спільнотою надії.
Дорогі Отці!
У цей особливий день дякую Богові за Ваше покликання і священство. Єднаюся з кожним з вас, молюся за кожного з Вас, радію вашими радощами та журюся вашими турботами.
Дякую Вам за вірне і віддане служіння, за вашу готовність поділитися всім, що у вас є.Дякую Вам за ваше співчуття до тих, хто страждає, за вашу пастирську турботу, за голошене Слово Боже, за гуманітарну допомогу, яку в різний спосіб надаєте зі своїми спільнотами Україні та усім потерпілим від російської агресії. Здійснюймо надалі наше служіння з відданістю, ревністю і свідченням Ісуса Христа. Нехай Божі завдання завжди будуть перед нами.
Словами апостола Павла висловлюю вам свої найкращі побажання – ненавидівши зло, приставайте до добра. Любіть один одного братньою любов’ю. Пошаною один одного випереджайте, духом горіть, Господеві служіть; веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі (Рм. 12,9-12).
Бажаю Всім Вам сильної віри, надії, витривалості у молитві та в щоденних душпастирських обов’язках. Бажаю зрозуміння та молитовної і людської підтримки з боку Божого народу, якому всі ми служимо своєю послугою. Дуже дякую за духовну опіку над народом і співпрацю у несенні спільної відповідальності за нашу помісну Церкву, якою є Ольштинсько-Ґданська Єпархія.
Усіх Вас від щирого серця благословлю та бажаю радісного й глибокого переживання Христової Пасхи.
Благословення Господнє на Вас!
† Аркадій Трохановський
Владика Ольштинсько-Ґданський
2025-04-17-ЗВЕРНЕННЯ-Великий-Четвер
