Блаженний Григорій Лакота

Published by admin3 on

76-ті роковини від упокоєння

Григорій Лакота народився 31 січня 1883 року в с. Голодівка (тепер
Задністряни) Самбірського району Львівської області. Його батьки були бідними
селянами, які утримували свою сім’ю за рахунок важкої праці в полі. Після
закінчення чотирьох класів Комарнівської школи навчався в академічній гімназії
у Львові. 20 червня 1903 року Григорій вступив у Львівську Духовну Семінарію.

1908 у Перемишлі хіротонізований на священника, доктор богослов’я
(Відень, 1911). Професор Перемиської Духовної Семінарії (1914-1926) та її
ректор (1918-1926). Історик, архівіст, член-засновник історично-правничої секції
Наукового Богословського товариства (1923). Упорядкував архів Перемиської
капітули, описав корону Данила Галицького, перероблену на митру
Перемиських владик.


Перед приходом більшовиків не захотів емігрувати до Німеччини
вважаючи, що в часи переслідувань повинен бути з власним народом. На
пропозицію виїхати в якусь віддалену місцевість Польщі та перебути лихоліття
відповів: «Як буде така воля, що нас вивезуть, то може так треба… може нас
там чекає хоч би одна душа, що потребує нашої помочі, може від цього
залежить її спасіння, то варто для неї посвятитися».

1946 насильно депортований до УРСР, де через небажання перейти на
московське православ’я засуджений на 10 років позбавлення волі. В таборі,
незважаючи на вік, намагався нарівні з усіма виконувати найважчу роботу, за
терпеливість та служіння потребуючим співв’язні називали «ангелом в
людському тілі». Нелегально правив Літургію, таємно висвятив на священика
монаха Євстафія Смаля. Помер 12 листопада 1950 р. в поселенні Абезь, Комі
АССР (біля Воркути). З огляду на великий авторитет серед каторжан
начальство погодилося на нечувані для системи поступки: похоронити за
християнським звичаєм, у справжній труні з вирізьбленими ромбиками та з
покладеними на грудях енколпіоном і панагією. Через багато років це дало
змогу ідентифікувати останки, які влітку 2001 перевезено в Україну до Львова в
каплицю Різдва Пресвятої Богородиці, що на Сихові.
Проголошений Папою Іваном-Павлом ІІ блаженним 27 червня 2001 року
під час історичного візиту до України.

Владика Григорій Лакота:
«Нема такого стану в суспільстві, щоб не дозволяв чи не уможливляв
освячувати самого себе. (…) І ніхто з нас не може мати в цьому якоїсь перешкоди.
При ріллі й ремеслі, у фабриці й торгівлі, в канцелярії й стодолі, в школі й при кухні
можна себе освячувати, як освячується чернець у монашій келії. Бо освячуватися
можна не тільки коліноприклонно зо зложеними руками до молитви, але
покутувати, робити добрі постанови і сердечно духом молитися можна теж й
тоді, коли в наших руках сокира або молот, серп або коса, ножиці або шило, перо,
голка, долото чи пензлик».
«В спасенному ділі освячення себе не можуть спиняти нас ні не пригожі
обставини, ні невідповідне окруження, ні злі приклади других. Чим більше
несприятливих обставин і перешкод в нашому освяченні, тим більше має бути
наша душевна праця й старання за наше освячення, тим більше треба нам
зблизитися до Христа Господа, тим сильніше Його визнавати і наслідувати в
нашому житті. Так поступали всі правдиві Христові ісповідники, що в дуже
несприятливих часах і обставинах, між невірними й безбожними у всіляких
терпіннях і невигодах освячували себе і зростали на душевних силах і геройських
чеснотах».

Блаженний Григорій Лакота. Перемиський єпископ-помічник.
Зібрані послання і проповіді. Перемишль, 2005 рік”