«Більше щастя давати, як брати»
Хшаново 2026
Прочани, які прибули в суботу 27 червня до Хшанова, від десятиліть
паломничого місці греко-католиків сьогоднішнього Вармінсько-Мазурського
воєвідства, не зляклися ні прогнозованої метеорологами спекотної погоди, ні
ускладнень, що могли з цієї причини появитися. Прибули громадно
(організатори празника оцінювали чисельність на 600 – 800 вірян), щоби у
цьому дуже символічному для виселенців із 1947 р. відсвяткувати празник
Святих Верховних Апостолів Петра і Павла, спільно помолитися, приступити до
Святого Причастя, зустрітися з приятелями і знайомими. Прибули вони з цілої
території нашої єпархії – від Ґданська по Білосток.
Цьогорічний празник мав дуже символічне, зокрема для УГКЦ в Польщі,
значення. Отже, святкували ми його рівно в 80 річницю арешту польським
військом та співробітниками UBP (Urząd Bezpieczeństwa Publicznego –
Управління Громадської Безпеки Республіки Польща) Владики Йосафата
Коциловського, єпископа Перемиського, Сяноцького та Самбірського.
Арештували його за те, що не хотів очолити неканонічного львівського собору
1946 року. Тоді також арештували і Владику Григорія Лакоту.
У проповіді до прочан Ольштинсько-Ґданський єпарх Владика Аркадій
Трохановський, нав’язуючи до празника, між іншими відзначив: «Сьогоднішнє
свято єднає Церкву і народ, а єдності дуже треба нашому народові. Ми
єднаємося з тими, що започаткуали у цьому місці богослужіння. Вони не були
байдужі до своєї церковної спадщини та національності. У них було бажання,
щоби з того, чого вони навчилися, передавати іншим, навіть на чужині та
бути собою. Отець митрат Мирослав Ріпецький приймав кожного, тому що
розумів, що кожен, хто тут приходить, потребує духовної підтримки,
скріплення для себе, щоби мати почуття того, що можна і треба бути
собою. Він кожного, хто тут прибував, відправляв словами, які ми нині почули
з Євангелія від Матея: «Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний
досконалий» (Мт. 5,28). Так. Це непрості слова. Ставив великі завдання, але
розумів, що без Бога не буде справжнього навернення. Розумів, що це місце,
це силоамська купіль, про яку читаємо у Святому Письмі. Це місце до якого
приходять всі обтяжені і втомлені, і потребують обмиття з гріхів у сповіді,
потребують зачерпнути освяченої води, потребують Божого Слова повного
віри, надії та любові, а також благословення з цього духовного місця, щоби
бути вірними своїй церковній та національній ідентичності».
Цього дня разом з паломниками, перед жертовником хшановської каплиці
молився також Владика Петро Крик, колись парох місцевої парафії, наступник
отця митрата Мирослава Ріпецького. Владика, згадуючи своє служіння та особу
отця Ріпецького, зокрема нагадав про його пошану до писаного і друкованого
слова. Отець – відзначив владика – постійно роздобував літературу, релігійні
видання, молитовники і передавав вірянам, в цей спосіб турбуючися про
постійне підвищування рівня освіти довіреної йому пастви.
Традиційно, празнична Божественна Літургія закінчилася процесією з (на цей
раз) чудотворною ярославською іконою «Милосердя Двері», освяченням води і
пам’ятковими світлинами з владиками й душпастирями.
Доповненням свята, після молитов, стала спільна трапеза на майдані перед
давнім помешканням отця Ріпецького. Був це також час, щоби ознайомитися з
добіркою воєнних артефактів, привезених із волонтерських експедицій
Христофором Патрою та його співпрацівниками. Колекція експонувалася просто
неба.
ред. БТ
