27 квітня 1693 р. у Перемишлі єпископ Перемиський, Самбірський і Сяніцький Інокентій Іван Винницький скликав другий православний єпархіяльний соборчик, який потвердив рішення попереднього Самбірського (1691) та закріпив Унію в цілій єпархії. Це завершило конфесійне протистояння в цій частині західноукраїнських земель.
Хоч точної дати народження Владики не маємо, однак приблизно можна припустити, що Інокентій Винницький народився 20 лютого 1654 року в селі Уріж Дрогобицького району Львівської області.
Початкову науку грамоти – читання та писання, правдоподібно українською мовою, Іван Винницький отримав ще вдома, в Урожі. Потім навчався наперед у єзуїтській колегії в Перемишлі, а згодом в Краківській Академії. Невідомо, як довго тривали його студії в Кракові, тому що маючи 18 років, унаслідок турецької війни перервав свою науку і як воїн став до «Марсових подвигів». Все таки ці студії дали йому змогу здобути таке знання, що король Собєський охарактеризував його, як людину вчену та освічену, «яких мало на Русі».
У 1672 році спалахнула війна Польщі з Туреччиною та Україною. Тоді Іван Винницький та його брат Петро переривають свою науку в Краківській Академії та беруться до зброї під командуванням Станіслава Яблоновського, пізнішого великого коронного гетьмана.
Уже після боїв під Журавном (1676), Іван Винницький став на службу на королівському дворі, як гусар королівської гвардії та як придворний кімнатний. Тому, король Собєський в 1679 році давав нунцієві Мартеллі інформацію про Івана Винницького, як про кандидата на Перемиське єпископство, підкреслюючи, що знає його «від довгого часу» тому, що він «вихований» на його дворі. 19 жовтня 1679 року Івана Винницького було обрано перемиським єпископом. 23 червня 1691 року єпископ Інокентій Винницький прийняв та проголосив Берестейську унію в Перемиській єпархії і від того часу єпархія була злучена з Римом. У 1693 році скликав єпархіяльний синод, на якому прийнято «кращі канонічні постанови» для душпастирського заряду єпархією. При тім, на синоді було зреформовано духовні суди, щоб усюди зберегти належний лад. Також, дуже пильно єпископ Інокентій намагався піднести єпархіяльне духовенство на вищий рівень християнської освіти та моральних звичаїв. А передусім, викликає подив велика численність королівських універсалів, про які він постарався у короля Собєського для покращання суспільного та економічного становища єпархіяльного духовенства.
Освіту духовенства підносив на вищий рівень головно тим, що впровадив іспити і перевірку богословського знання не лише у кандидатів перед прийняттям свячень, але також у висвячених священників. Одночасно, для кращого виховання єпархіяльного клиру прямував до заснування духовної семінарії в Перемиській єпархії. Загально дбав він про обрядову чистоту грецької літургії, хоч у деяких випадках піддавався впливам літургійної латинізації, подібно як інші уніяти. Приділяв також пильну увагу справі підвищення християнської освіти і моральності серед населення Перемиської єпархії. З цією метою, піклувався він про парафіяльні школи, видав народною руською (українською) мовою катехизм для загалу людей, а зокрема вимагав від священників, щоби вони постійно, щонеділі і свята, в церквах говорили для народу проповіді.
Для оживлення християнського життя шляхом величніших богослужінь і шляхом добродійної зорганізованої діяльності, єпископ Інокентій у своїй Перемиській єпархії підтримував широкий розвиток церковних братств. Особисто оточував дбайливим піклуванням катедральну церкву та катедральний «шпиталь» у Перемишлі.
Єпископ Інокентій Винницький помер 24 лютого 1700 року та був похований у крипті церкви Лаврівського монастиря (Старосамбірський район Львівська область).
За матеріялами:
