12 жовтня 1951 р. – у Римі помер о. Йосафат Скрутень ЧСВВ, священник УГКЦ, історик Церкви, теолог, філософ, проповідник, дійсний член НТШ.
Народився 24 лютого 1894 року в с. Пархач, нині Межиріччя Сокальського району Львівська області. Батько — Стефан, селянин, мати – Парасковія (з дому: Малицька).
Освіту розпочав у Бучацькій державній гімназії, продовжив у Місійному інституті імені святого Йосафата. 18 серпня 1909 р. вступив до новіціяту у Крехівському монастирі. Перші обіти склав 30 квітня 1911 р., після чого виїхав навчатися до Австрії та Риму. Вищу освіту здобув у Римі й Відні. 28 серпня 1916 року склав вічні обіти.
20 жовтня 1918 р. отримав священниче рукоположення. Душпастирювати почав під час українсько-польської війни у Галичині, проживав тоді у львівському монастирі св. Онуфрія.
Під час Першої світової війни душпастирював у Галичині, завідувач монастирської бібліотеки, професор філософії Богословської академії у Львові (з 1929). Співзасновник Богословського наукового товариства (1923) і журналу «Богословія». Засновник та перший редактор (впродовж 5 років) наукового католицького студентського вісника «Поступ». Засновник (1924) і перший редактор «Записок Чину св. Василія Великого». Учасник низки міжнародних наукових конференцій. На початку Другої світової війни виїхав до Німеччини, де провадив душпастирське служіння та наукову діяльність, очолив Археографічну комісію при Апостольській адміністратурі. 1949 р. переїхав до Риму, де відновив видання повоєнної серії «Записок ЧСВВ». Духівник Української Папської колегії св. Йосафата.
Праці і статті С. переважно присвячені історії Чину св. Василія Великого, св. Йосафату Кунцевичу та ін.
