Микола Грицеляк народився 15 грудня 1891 р. (пом. 13 листопада 1976 р. у Львові, похоронений на Янівському кладовищі) у селі Барич Перемиського повіту в родині Івана та Анни (з дому: Вєнц). Навчався у перемиській гімназії, а згодом у семінаріях Львова і Перемишля. Священничі свячення прийняв 18 листопада 1917 р. з рук Владики Йосафата Коциловського в катедральному соборі св. Івана Хрестителя в Перемишлі.
Душпастирську працю почав у 1917 р. як сотрудник у катедральному соборі св. Івана Хрестителя в Перемишлі. Початково служив о. Микола Грицеляк у Крамарівці (Порохницький деканат); 3 жовтня 1922 р. іменований другим сповідником перемиського собору; в роках 1924-1946 – канцлер єпископської консисторії, згодом її радник і референт. Рівночасно був душпастирем на парафіях у Старій Солі, Олешицях, Радимні. В роках 1922-1930 працював катехитом в Українському інституті для дівчат у Перемишлі. З 1931 р. – викладач катехитики і методики у Перемиській духовній семінарії. Наділений крилошанськими відзнаками, номінований почесним крилошанином греко-католицької Перемиської капітули, канонічно інстальований 10 грудня 1931 р. у соборі св. Івана Хрестителя.
26 червня 1946 р. солдати Польського Війська депортували до Радянської України єпископа Й. Коциловського, з яким поїхали: о. М. Грицеляк, п. Л. Подляшецький та каецелярист п. Е. Подідинський, яких того ж дня завернули з Медики. Наступного дня, 27 червня 1946 р. військові силоміць викинули о. М. Грицеляка з дружиною та сином з їхнього помешкання, доставили на залізничну станцію і депортували до УРСР. Отець з родиною прибули до Львова, де отримали скерування на проживання у Винниках, але там не поїхали. Замешкали у Львові у знайомого залізничника.
Отець 2 серпня 1946 р. був заарештований спочатку у Львові, а потім в Києві. Звинувачений у тому, що «як канцлер Перемиської єпископської консисторії реалізував політику Ватикану, на протязі двох років провадив активну антирадянську роботу, а також займався націоналістичною діяльністю, спрямованою на створення так званої „Самостійної України„. З приходом німецьких окупантів провадив активну посібницьку діяльність в користь німців». Засуджений на 6 років ВТТ і 3 років позбавлення громадянських прав з конфіскацією майна. Покарання відбував у таборах разом з кримінальними злочинцями. Після звільнення три роки жив на спецпоселенні в с. Мотигіно Красноярського краю. До Львова повернувся 4 вересня 1955 року інвалідои ІІ групи. Не маючи власного помешкання, жив з родиною як квартирант у знайомих.
Активний душпастир підпільної ГКЦ. Після звільнення з табору був генеральним вікарієм Перемиської єпархії. Мав великий авторитет серед духовенства та вірян. Був під постійнм наглядом органів держбезпеки.
Помер у Львові.
на основі:
«Духовенство Перемиської єпархії та
Апостольської адміністрації Лемківщини», Богдан Прах, Львів 2015.
