Євстахій Хархаліс народився 3 жовтня 1898 р. у Яворові (Львівщина) в сім’ї Миколи і Параскевії (з дому: Квас). Відбув військову службу в австрійській армії. Під час визвольних змагань був жовніром УГА. Навчався у Перемиській духовній семінарії. Священничі свячення прийняв з рук Владики Григорія Лакоти в катедральному соборі св. Івана Хрестителя в Перемишлі 27 червня 1926 р.
Душпастирську працю о. Євстахій Хархаліс почав у Двернику (Лютовиський деканат). У наступних роках служив у Хмілю (Лютовиський деканат); Тисній (Тиснянський деканат); Кривому (Тиснянський деканат). В 1937-1947 рр. виконував обов’язки Тиснянського декана. Наділений крилошанськими відзнаками. 17 жовтня 1945 р. під час примусового виселення з сіл парафії Довжиця до УРСР солдати польського війська знищили все маймо о. Є. Хархаліса; книжки і церковні документи частково забрали з собою, частково понищили і спалили.
Заарештований в Сяноці 11 травня 1947 р. під час акції «Вісла». Перевезений до табору в Явожні 14 травня 1947 р. Звільнений 12 грудня 1948 р. Після звільнення переїхав до села Лади (повіт Лідзбарк Вармінський), де жила його дружина. Підлікувавши здоров’я, у 1949 р. відбув курс латинського обряду в Ельблонзі. У 1949-1957 рр. душпастирював у парафіях латинського обряду на території Вармінської дієцезії (Мальборк і Дзєжґонь).
В 1957-1990 рр. о. Є. Хархаліс був душпастирем у греко-католицьких станицях у Дзєжґоні та Сушу. 1976 р. іменований почесним крилошанином греко-католицької Перемиської капітули. Помер 7 грудня 1992 р. Похоронений у Лідзбарку Вармінському.
