Народився майбутній єпископ 6 січня 1932 року в селі Репедь, неподалік Сянока в сім’ї Марії (з дому: Гаргай) й Івана Майковичів. Навчання зпочав у рідному селі, а згодом продовжував в школі римо-католицьких черниць у Команчі. 1947 року сім’я Майковичів разом з іншими українцями Закерзоння, була депортована на колишні німецькі землі, що після Другої світової війни ввійшли до складу Польщі. Родина Майковичів опинилася в селі неподалік Бартошиць. Теодор поступає там до ліцею. 1951 року отримує атестат зрілості. Мріє стати священником. Починає навчання в римо-католицькій духовній семінарії оо. Палотинів у м. Вадовіцах — родинному місті Папи Римського Івана Павла ІІ.
Згодом Теодор переходить на студії до духовної семінарії в Ольштині. Завершиує їх висвяченням на священника, що відбулося 24 червня 1956 р. в Любліні римо-католицьким єпископом Станіславом Янковським. Одразу після того, молодий священник був скерований на душпастирську роботу в римо-католицьку парафію св. Якуба в Ольштині, згодом він стає парохом римо-католицького костелу в Решлі.
Завдяки о. Василю Гриникові, колишньому професору духовної семінарії в Перемишлі, о. Майкович здобуває знання з греко-католицького обряду. Благотворний вплив на молодого священника мали також о. Мирослав Ріпецький, о. Євстахій Хархаліс і о. Іван Яремін.
Кілька років о. Теодор Майкович наполегливо намагався отримати дозвіл служити в греко-католицькому обряді й щойно 1962 р. такий дозвіл отримав від Примаса Польщі Кардинала Стефана Вишинського. Тодішній генеральний вікарій для греко-католиків у Польщі о. митрат Василь Гриник посилає о. Теодора Майковича на душпастирську роботу до греко-католицької станиці в Пєнєнжні, де він в 1962–1967 рр. віддано працює серед українців.
У 1963 р. о. митрат Василь Гриник засновує станицю УГКЦ у Решлі й посилає туди о. Теодора Майковича. У 1967 р. о. Гриник призначає о. Теодора своїм помічником і переводить до Перемишля.
Поборюючи всі труднощі, о. Теодр Майкович віддано працює в Перемишлі й допомагає о. Василю Гриникові у вікаріяті. Після десятилітнього перебування в небутті було покликано до життя перемиську душпастирську станицю, у якій працює о. Теодор. В 1970-1980-х рр. відновлюються душпастирські станиці на Закерзонні. Над деякими з них душпастирську опіку обіймає о. Теодор, це — Команча, Устрики Долішні, Вільхівець, Устя Горлицьке, Куляшне, Лосє та рідна Репедь.
2 вересня 1975 року Блаженніший Патріярх Йосиф Сліпий підніс о. Теодора Майковича до гідності митрата. Після смерті о. митрата В. Гриника 31 травня 1977 р., о. митрат Теодор Майкович обіймає служіння пароха душпастирської станиці св. Івана Хрестителя в Перемишлі.
Папа Римський Іван Павло ІІ під час свого візиту до Перемишля 2 червня 1991 р. передав костел Найсвятішого Серця Ісуса в постійне користування вірним УГКЦ. Тепер ця святиня носить ім’я Івана Хрестителя. Того самого 1991 року, після 46 років небуття, рішенням Апостольської столиці було відновлено Перемиську єпархію та призначено до неї єпископа, яким став о. митрат Іван Мартиняк. Натомість о. митрат Теодор Майкович обіймає пост генерального вікарія для українців греко-католиків у Польщі та канцлера єпископської курії.
Своєю буллою від 1 червня 1996 року Папа Римський Іван Павло ІІ підняв Перемиську єпархію до ранґу Перемисько-Варшавської Митрополії УГКЦ з осідком у Перемишлі та призначив Владику Івана Мартиняка Митрополитом. Одночасно була встановлена Вроцлавсько-Ґданська єпархія з осідком у Вроцлаві.
Першим єпископом нової Вроцлавсько-Ґданської єпархії було призначено о. митрата Теодора Майковича. Єпископська хіротонія відбулася 12 червня 1996 р. в Перемишлі (головним святителем був Секретар Конгрегації Східних Церков, архиєпископ Мирослав Марусин, а співсвятителями — Митрополит Перемиський Іван Мартиняк і єпископ-помічник львівський Юліян Ґбур).
Незважаючи на прогресуючу хворобу серця Владика Теодор Майкович на новому місці праці з притаманною йому чесністю та відданістю організує єпархіальну роботу. Після операції з трансплантації серця в клініці кардіології в Кракові 9 травня 1998 р. Господь Бог покликав Владику Теодора Майковича до нової праці у небесному винограднику. Похоронні відправи відслужили спочатку у Вроцлаві, а відтак у катедральному соборі св. Івана Хрестителя в Перемишлі. Згідно з волею покійного, його тлінні останки поховано в рідній землі, на прицерковному кладовищі в Репеді.
(ред.)
