Йосиф Пшеп’юрський народився 7 січня 1886 р. у Яворові (Львівська обл.) в сім’ї Антона та Доміцелії (з дому: Голубець). Навчався у Перемиській чоловічій семінарії, а далі в духовних семінаріх Львова та Перемишля. Священничі свячення прийняв з рук Владики Йосафата Коциловського 28 липня 1918 р. в перемиському соборі св. Івана Хрестителя.
Душпастирську працю почав (капелан УГА) у Белзці та Любичі Королівській (Потелицький деканат). Продовжував її у: Домашові (Угнівський деканат); Крупці (Часанівський деканат); Хороброві (Варязький деканат). Під час фронтових боїв у 1944 р. виїхав з парафії, по кількох місяцях повернувся – станом на 24 червня 1945 р. був уже на парафії в Хороброві.
Заарештований 15 вересня 1945 р. разом із 30-ма парафіянами. Перебував в Тюрмі у Грубешові. Під час допитів був сильно побитий. Від червня 1946 р. жив з дружиною та донькою на парафії в Ульгівку. Під час виселення у 1947 р. уникнув арешту, переховуючися у залізничному вагоні в селянському одязі. Виселений до Срокова (Ольштинське воєвідство); як селянин мав скерування до PGR.
В 1947 – 1955 рр. був сотрудником у латинській парафії в Ґіжицьку. Помер 10 липня 1955 р. і похований у цьому ж місті.
