Вербна неділя, це велике християнське свято у неділю Вербного тижня, перед Великоднем.
Народні назви – Вербна неділя (Квітна, Шуткова, Баськова, Пальмова неділя).
Це свято у християнському році відноситься до числа дванадесятих. Його виникненню послужили біблійні оповіді: Ісус в’їжджав до Єрусалима на осляті, люди встеляли йому шлях пальмовим гіллям, а тим самим вітають свого Спасителя.
Вербну неділю святкуємо тиждень світлого празника Воскресіння Господнього. Цього року воно припадає на 16 квітня, отже Вхід Господній до Єрусалима віряни святкують 9 квітня.
* * *
У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі – старі й малі, – бо „гріх не піти до церкви, як святять вербу”. Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти – одне поперед одного – стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька „котиків” – „щоб горло не боліло”.
Також був колись в Україні звичай носити свячену вербу з церкви до церкви. Це робилося не тільки в суботу, а і в неділю. Так, у Харкові у Вербну неділю учні разом з вихователями та вчителями урочисто несли свячену вербу від міської парафіяльної церкви Святого Дмитра до „колегіюму”.
Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або – якщо було близько – то в полі, „щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток”, а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами
Олекса Воропай, „Звичаї нашого народу”
