На день 18 січня 1654 року (370 літ тому) гетьман Богдан Хмельницький скликав у Переяславі раду, результатом якої мало бути знайдення сильного військового альянта (союзника) в боротьбі (почалася 1648 р.) з Річчю Посполитою за об’єднання всіх етнічних українських земель в одному державно-адміністративному устрої.
Русло дипломатії Хмельницького мало різні напрямки: турецько-кримський, шведський, семигородський, московитський та інші. Козацька рада вибрала московитський, а основним аргументом було те, що цар московський «одного з нами обряду, одної грецької віри». Ось звідси й почалася переяславська легенда про добровільне входження України до складу московської держави як вияв «споконвічної мрії українського народу до возз’єднання», яка використовується до сьогодні, а прямим наслідком її маємо криваву війну, розпочату московитами два роки тому.
18 січня 1654 р. Переяславська Рада прийняла приєднання України до Московії. Умови єднання (за «Історією України-Русі» Миколи Аркаса):
- Україна має право власної управи, незалежно од царських урядовців;
- право власного законодавства і судівництва;
- право вибирати вільними голосами Гетьмана і урядовців;
- право приймати послів та зноситися з чужоземними дкржавцями;
- давніші права городів і права та вольності станів духовного, шляхетського, міщанського, козацького і посполитого щоб були не порушені;
- реєстрового війська щоб було 60 000;
- Україна мусить платити державцеві данину, але щоб до цієї мправи московські збірщики не втручались; вона повинна помагати цареві військом на войнах, а цар повинен захищати її та обороняти од польського завзяття.
Московський уряд списані (не дуже ясно) умови скоро став перекручувати й посяновати так, як йому на даний час хотілося.
(бт)
