36 років тому 18 січня (1998) упокоївся о. Микола Заяць, душпастир у парафіях латинського обряду на території Вармінської дієцезії (Єґловнік, Ельблонґ, Стерлавкі Вєлькє, Ґіжицько, Плюти, Бранєво, Решель), сотрудник греко-католи-цьких станиць у Доброму Місті, Пєнєнжні, Решелі, Гурові Ілавецькому.
Микола Заяць народився 29 травня 1907 р. у селі Василів Великий (Рава-Руського повіту) в родині Івана й Анни. Навчався спочатку у філії Академічної гімназії у Львові, а потім у перемиській греко-католицькій семінарії (1929-1933). Священничі свячення прийняв з рук блаженного Владики Йосафата Коциловського 5 березня 1933 р.
Як священник проукраїнської орієнтації о. Микола Заяць у 1934-1939 рр. не втішався прихильністю ординаріяту ААЛ (Апостольська Адміністрація Лемківщини – ред.), зазнавав переслідувань і від державної влади. Курія ААЛ досить часто переносила його на нові парафії.
Заарештований у травні 1947 р. в с. Угринів Грубешівського повіту. До концтабору в Явожні потрапив 9 липня 1947 р. Потім був переведений до краківської тюрми на вул. Монтелюпіх, через два тижні – до в’язниці у Ґрудзьондзу. Звільнений у 1949 р. Відбув тритижневий курс латинського обряду в Ельблонзі. Від 1949 р. до 1972 р. душпастирював у парафіях латинського обряду на території Вармінської дієцезії (Єґловнік, Ельблонґ, Стерлавкі Вєлькє, Ґіжицько, Плюти, Бранєво, Решель). Доїжджав допомагати у душпастирстві о. М. Ріпецькому у Хшанові. Від 1968 р. до 1972 р. був сотрудником греко-католи-цьких станиць у Доброму Місті, Пєнєнжні та Решелі.
Зокрема отець Микола Заяць запам’ятався зокрема парафіянам Гурова Ілавецького та Острого Барда як сотрудник (вже тоді будучи пенсіонером) о. Юліяна Ґбура. На схилі віку замешкав у Бартошицях, де перебував під опікою Сестар Служебниць. З 1996 р. перебував у домі опіки в Янові Любельському, де й помер. Похоронений 21 січня 1998 року на комунальному кладовищі в Бартошицях. Тут також похований о. Іван Булат.
(бт)
