Інокентій Винницький народився 20 лютого 1654 року в селі Уріж Дрогобицького району Львівської області. При хрещені хлопця було названо іменем Іван.
Початкову науку грамоти – читання та писання, правдоподібно українською мовою Іван Винницький одержав ще вдома, в Урожі. Потім навчався у єзуїтській колегії у Перемишлі.
В 1672 році почалася війна Польщі з Туреччиною. Іван Винницький та його брат Петро переривають науку та йдуть воювати.
Після боїв під Журавном (1676), Іван Винницький стає на службу на королівському дворі, як гусар королівської гвардії та як придворний кімнатний.
В 1692 році перед примасом-кардиналом Михайлом Радзєйовським, король Собєський підкреслює чесність і порядність молодих літ Івана Винницького. З цих свідоцтв видно, що Іван Винницький дійсно мав похвальну репутацію відносно своєї бездоганної поведінки.
На початку лютого 1679 року, а 19 жовтня 1679 року Івана Винницького було обрано єпископом Перемиським. 23 червня 1691 року єпископ Інокентій (Іван) Винницький прийняв та проголосив Берестейську унію в Перемиській єпархії. У 1693 році скликав єпархіяльний синод і разом із духовенством і представниками вірних урочисто оголосив впровадження унії у своїй єпархії.
Для піднесення економічного стану духовенства енергійно проводив справу упорядкування та реформи попівств, застосовуючи селекцію духовних осіб, які мали б належати до постійної літургійної обслуги церков, і на цій підставі користати з церковного ґрунту.
Освіту духовенства підносив на вищий рівень головно тим, що впровадив іспити і перевірку богословського знання не лише у кандидатів перед прийняттям свячень, але також у висвячених священників. Одночасно, для кращого виховання єпархіального клиру прямував до заснування духовної семінарії в Перемиській єпархії. Приділяв також пильну увагу справі підвищення християнської освіти і моральності серед населення Перемиської Єпархії. З цією метою, піклувався він про парафіяльні школи, видав народною руською (українською) мовою катехизм для загалу людей, а зокрема вимагав від священників, щоб вони постійно, щонеділі і свята, в церквах говорили для народу проповіді його мовою, підтримував широкий розвиток церковних братств. Особисто оточував дбайливим піклуванням катедральну церкву та катедральний «шпиталь» у Перемишлі.
Єпископ Інокентій Винницький помер 24 лютого 1700 року та був похований у крипті церкви Лаврівського монастиря (Старосамбірський район Львівської область).
Джерело (вибране):
«Оранта», 26 лютого 2018, Київ
