17 лютого 1892 р., в селі Заздрість Тернопільської області (недалеко Зарваниці), народився Йосиф Сліпий (Коберницький-Дичковський), Патріарх УГКЦ, кардинал, професор і ректор Львівської духовної семінарії, організатор і голова Богословського наукового товариства, ректор Львівської Богословської академії, дійсний член НТШ.
З 1 листопада 1944 року (після смерті Митрополита Андрея Шептицького) – Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський, а з 23 грудня 1963 року Верховний Архієпископ Львівський. Довголітній в’язень московських концтаборів, ініціатор визнання патріархального устрою Української Церкви, організатор УКУ у Римі, ініціатор побудови собору св. Софії, член Тіберійської Академії в Римі, почесний доктор УВУ, трьох американських і одного канадського університетів.
З ув’язнення був звільнений на вимогу світової громадськості та за особистим клопотанням Папи Івана XXII у 1963 році. Першим його запитанням після отримання документів про вихід на волю було: «А чи стала вільною Церква?».
