У шосту неділю (цього року 17 квітня) Великого Посту Східна Церква святкує пам’ять Христового в’їзду до Єрусалиму; тиждень перед Його світлим Воскресінням. Це Квітна Неділя, або Вербна Неділя.
Квітної Неділі віряни несуть до храмів власноручно виготовлені букетики, основою є вербові гілочки з різними прикрасами, щоби їх освятити, а потім принести до своїх домів.
Про звичаї, що пов’язані з Квітною Неділею, у своїй книжці «Пізнай свій обряд» так, між іншими, писав о. Юліян Катрій ЧСВВ:
«Квітна Неділя в наших богослужбових книгах має такі назви: „неділя Ваїй”, Цвітна, Цвітоносна і Цвітоносія”, а в народі ще: „неділя Шуткова, Вербна чи Вербниця”. Усі ті назви пов’язані із звичаєм благословляти й роздавати того дня в церкві пальмові чи оливкові галузки. Через брак пальмового чи оливкового віття в нашій країні ми маємо прадавній звичай використовувати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше розвиваються…
З посвяченою лозою в нашого народу пов’язані різні дії, деколи навіть забобонні. Посвяченої лози ніхто не нищив. Її ставили вдома за ікони або садили на городі. Нею благословляли худобу, коли перший раз виганяли на поле пасти. З посвяченою вербою господар обходив своє обійстя, щоб відігнати нечисту силу. Деякі навіть проковтували пуп’янки лози, „щоб горло не боліло”. Подекуди посвячену лозу давали померлим до рук, щоб при загальному воскресенні вони йшли назустріч Христові із символом перемоги. При виході з церкви у Квітну неділю люди легко вдаряли один одного по рамені лозою кажучи: „Не я б’ю, лоза б’є, за тиждень буде Великдень”. Так пригадували собі, що за кілька днів буде празник Пасхи…».
(Ред.)
