12 липня ми и з великою урочистістю святкуємо празник, який має назву: “Святих славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра й Павла”. Обидва ці апостоли визначні своїм характером, своєю ревною апостольською працею та своїм великим культом у святій Церкві.
Святий Апостол Петро був рибалкою у Вифсаїді, маленькому містечку на березі Галилейського озера. Одного разу, проходячи берегом озера Христос побачив Петра, який зі своїм братом Андрієм закидав сіті. «Йдіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей» (Мф.4,19). Вони послідували за Христом і стали Його учнями. Апостол Петро на горі Тавор був свідком Божественної слави Господньої, в час Преображення Христового. Коли наблизився час Хресних страждань Спасителя, на шляху до Єрусалиму, Він запитав Своїх учнів: «Ви за кого Мене вважаєте?» Апостол Петро першим відповів: «Ти – Христос, Син Бога Живого», за що удостоївся високої похвали: «Ти – Петро і на цьому камені я засную Церкву Мою, і ворота пекла не подолають Її». В Гефсиманському саду, коли Іуда прийшов з воїнами, щоб арештувати Спасителя, лише один учень заступився за Нього – то був апостол Петро. Вихопивши меч, він відсік вухо одному з служників первосвященика, але Христос в передсмертну свою годину зцілив раба. Петро слідував за Христом до будинку первосвященика, увійшов з Ним у двір, і стояв там, гріючись біля вогнища. Але тричі, відповідаючи на запитання оточуючих, він відрікався від Свого Учителя, та після третього відречення раптом зустрівся з поглядом Ісуса і почув спів півня. «І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перш ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене! І вийшовши геть, плакав гірко». (Мф.27,75). Але немає такого гріха, якого не може простити Милосердний Господь. Покаяння Петра було таким щирим і глибоким, що саме йому, першому з учнів явився Христос після Свого Воскресіння і відновив його в апостольському достоїнстві. Після Вознесіння Господнього та після П`ятидесятниці, коли Дух Святий зійшов на апостолів, апостол Петро став очільником першохристиянської громади. Чудесні знамення супроводжували сповідування Петром Христової віри. Мертві воскресали (Книга Діянь 9,40), увічні і розслабленні зцілювалися (Кн..Діянь 3,1-8;9,32-34), викриті в злочинах, помирали (Кн.Діянь 5,5-10).
Відомі два Соборних послання святого апостола Петра. В другому посланні (близько 67 року) він пише про свою близьку смерть. За наказом римського імператора Нерона апостола Петра за проповідь християнства приговорили до розп`яття За наказом римського імператора Нерона апостола Петра за проповідь християнства приговорили до розп`яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку ж мученицьку смерть, як і його Учитель, він просив, щоб його розп`яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом.
Святий Апостол Павло не належав до числа 12-ох Апостолів, але за свою повну посвяти апостольську працю, надлюдські жертви й муки у Христовій службі, дістав титул верховного Апостола, як і св. Петро. Він одинокий з Апостолів, що мав вищу освіту та з уродження був римським громадянином. Сам Ісус Христос у чудесний спосіб його навертає і покликає на апостола в дорозі до Дамаску. По своєму наверненні з гонителя християн він серцем і душею стає ревним і мужнім апостолом Христа. «Павло був вовком — каже св. Йоан Золотоуст — і став ягням. Був терням і став виноградом. З ворога став другом, з бур’яну — хлібом… Хулитель став богословом, гонитель — благовісником, мучитель — керманичем, зрадник — сподвижником» (Про Святих 12-ох Апостолів).
У своїй апостольській праці св. Павло визначився невгнутим характером, великою силою волі та гартом духа. Він день і ніч, літа цілі, безбоязний проповідник правди св. Євангелія. Його безмежна любов Христа не знає перешкод, не знає труднощів, ніколи не ставить границь жертві. Бона відбуває великі місійні подорожі, вона організує нові Церкви, вона завжди готова на муки і смерть за Христа. Апостол народів не тільки відомий як проповідник, добрий організатор, але й як визначний богослов і письменник. До нас дійшли 14 листів, які Павло написав до різних Церков чи осіб, у яких викладає Христову науку. Святий Павло віддав своє життя за Христа, загинувши від меча в Римі.
джерела:
Інформаційний ресурс УГКЦ
