1946 r. w Ukraińskiej Socjalistycznej Republice Radzieckiej
2 sierpnia 1946 r. został zakończony drugi etap przymusowych wysiedleń z Polski do Ukraińskiej Socjalistycznej Republiki Radzieckiej (z pomocą Wojska Polskiego), który trwał od września 1944 r. W tym czasie wysiedlono ponad 482 tys. Ukraińców, w tym – 21 776 osób z województwa Krakowskiego, 267 795 – z Rzeszowskiego, 190 734 z Lubelskiego. Z USRR do Polski przesiedlono 788 tys. Polaków.
2 серпня 1946 р. завершено другий етап примусового переселення з Польщі до Української РСР (за допомогою Війська Польського), який тривав із вересня 1944 року — за цей час було переселено понад 482 тисяч українців, у тому числі з Краківського воєвідства — 21 776 осіб, з Ряшівського — 267 795, Люблінського — 190 734 особи. З УРСР до Польщі переселено 788 тисяч поляків.
(Матеріял з Вікіпедії — вільної енциклопедії)
«З метою “радянського перевиховання” серед депортованих проводили масово-політичну роботу. Невдоволених комуністичним ладом арештовували та судили як “націоналістичний елемент”.
Між переселенцями та місцевим населенням складалися нелегкі взаємовідносини. Прибулі до південних і центрально-східних областей зіштовхнулись із мовним бар’єром, радянським світоглядом, зокрема в контексті власності “приватне–колективне”. У західних областях розбрат виникав через отримання польських будинків і землі. Однак у цьому регіоні депортовані розмістилися більш компактно, ніж у південно-східних.
Загалом примусове переселення призвело до руйнування історичних, матеріальних, моральних та культурних цінностей Лемківщини, Західної Бойківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя і поставило під загрозу знищення цілі етнографічні групи українського народу».
(Український Інститут Національної Пам’яті)
[на світлині: покинутий костел у Варяжі (Сокальщина) – ред.]
