Двадцять років тому на майдані перед давнім домом отця Мирослава Ріпецького в Хшанові, в саду перед капличкою стали появлятися дерев’яні хрести-символи. Їх почали встановлювати наші парафії, як знак пошани до цього особливого місця, а також як ясну ознаку того, що переселені на Вармію та Мазури українці греко-католики живуть, існують, розвиваються й не забувають того, ким вони є. З кожним роком хрестів прибуває і сьогодні вони утворюють своєрідний парк-меморіял.
6 липня 1947 року у своєму записнику о. Ріпецький занотував: «Неділя. Відчитав Службу Божу в провізорній каплиці, улаштованій в шкільній салі». 8 липня 2023 року, 76 літ від переселення, в Хшанові маємо свою регулярну парафію, а Божественні Літургії з нагоди празника святих першоверховних апостолів Петра і Павла, служені перед іконою Матері Божої Неустанної Помочі, згромаджують численних паломників. Колись були це виселенці, сьогодні їхні нащадки, а останнім часом ще біженці від московитської агресії в Україну.
Другий раз до Хшанова групу біженців привіз о. Андрій Залевський SVD, парох парафії Святої Трійці з Білостока: «Я дуже зрадів, коли минулого року приїхав сюди зі своїми парафіянами і побачив тут, поміж іншими й хрест нашої парафії. Для всіх нас, а особливо для мене особисто, дуже важливо приїхати в таке місце й побачити інших людей, яких багато, всі святково одягнені, а всіх нас і нашу віру це дуже скріплює. Все показує, що нас багато і ми могутня громада. А зокрема це важливо для наши прафіян-біженців, які знайшлися серед нас через воєнну хуртовину».
«На сьогоднішньому празнику я перший раз і дуже ним вражена. Атмосефрою, кількістю людей, моліннями. Дуже дякую всій громаді, священникам, нашому отцю Андрію Залевському. Як чудово чути в Польщі українську мову, бути на Службі Божій. Це вражає мене і всіх нас. Це свято запам’ятається на ціле життя. Ми дуже вдячні за таке хороше прийняття нас, українців, в Польщі. Дуже хочемо, щоб скоро закінчилася війна, а всі ми разом жили в добробуті й мирі» (Світлана з Іванофранківщини).
Владика Аркадій Трохановський проповідуючи до прочан, також, між іншими, віднісся до глибокої потреби єдності у кожному часі й місці: «Сьогоднішня подія єднає Церкву і народ, а єдності дуже треба нашому народові. Ми єднаємося з тими, які започаткуали у цьому місці богослужіння. Вони не були байдужі до своєї церковної спадщини та національності. У них було бажання, щоби з того, чого вони навчилися, передавати іншим, навіть на чужині та бути собою. У них було бажання, щоби їх діти надалі говорили українською мовою. Це також наше свідчення».
Обов’язково належить відзначити, що в організації празника в парафії о. Григорія Столиці, від років невідмінно й жертвенно помагають місцеві українські байкерки й байкери до того ж слугуючи втомленим добрим словом, пиріжками та чорною кавою «в стилі отця Ріпецького».
Автор тексту та фото: Богдан Тхір
