У четверту неділю Великого Посту (11 квітня) поточного року ординарій Ольштинсько-Ґданської єпархії, Владика Аркадій Трохановський відслужив в ольштинському соборі Покрови Пресвятої Богородиці Божественну Літугію. З Владикою перед жертовником собору служили: місцевий парох о. Іван Галушка та о. диякон Богдан П’єтночко, а у Тайні Покаяння служив о. Станіслав Тарапацький.
У проповіді Владика Аркадій, між іншими, відзначив: «Папа-сеньйор Бенедикт XVI навчає, що віра, це свого роду дорога, яка має окреслену мету, а це вічне життя. Дана дорога одночасно і проста, і багато на ній поворотів. Так само маємо з вірою: раз захоплюємося тим, що Боже – йдемо просто, іншим разом сумніваємося – десь відвертаємося від Бога, перестаємо вірити у те, що Боже.
З історії спасіння знаємо, що вибраний народ неодноразово зрадив Господа Бога. Замість цього, щоби довіряти Богові, люди повертали в бік поган. Пророк Єремія навчав, що треба шукати договору з Богом. Новий Завіт з Богом, це також знак для Ізраїля, що Бог дуже терпеливий. І що цікаво, його терпеливість віднаходить мету на хресті. Він прийняв терпіння та смерть, щоби заснувати Новий Завіт з людьми. Наша відповідь, це навернення. Воно повинно бути духове та індивідуальне.
Дорогі у Христі! Подібно було і з батьком з сьогоднішньої Євангелії. Він підійшов до Христа не з молитвою і вірою у Його всемогутність, як це вчинив колись римський сотник. Цей батько сумнівався в Ісусі Христі, тому і спитав: „Якщо можеш?”. Христос найперше старався оживити віру батька кажучи: „Все можливе тому, хто вірує” (Мр. 9.23). Ти мусиш вірити в те, що я можу допомогти і оздоровити твого сина. Тоді горем прибитий батько викрикнув скрізь сльози: „Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству” (Мр.9,24). Тоді Ісус істинно оздоровив його сина. Цей чоловік повірив».
Істинно, віруюча людина, яка живе у світі, є подібною до корабля, який пливе водами океану. Не ця вода, по якій він пливе, потопить його, але ця, що вдереться всередину. Таким чином світ і гріх не зможуть вбити в людині християнина, тільки якщо не ввійдуть та не оселяться в ньому. Піст пригадує нам, щоби ми боролися, щоби ми не піддавалися злу. Бог здатен відновити людину, коли вона цього бажає. Потрібно нашої покори, а Великий Піст, це прекрасна нагода, щоби саме в покорі станути перед Господом Богом і відновити свою віру.
Гадаю, найкраще зробимо, коли скористаємо з Тайни Покаяння. У всіх парафіях нашої Єпархії, традиційно, як під час Великого Посту, відбуваються духовні говіння – реколекції. Це час духовної віднови. Доброю практикою Великого Посту є, щоби до сповіді приступила уся родина, а потім усі разом до Святого Причастя. Піст пригадує нам, щоби ми боролися, щоби ми не піддавалися злу. Бог здатний відновити людину, коли вона цього сама бажає. Потрібно нашої покори, а Великий Піст, це добра нагода, щоби саме в покорі станути перед Господом Богом і відновити свою віру, визнати свої гріхи та досвідчити Божого милосердя.
