Євангеліє від Луки 8,41-56 — це один із тих уривків, які, хоч і написані століття тому, досі влучають прямо в серце сучасної людини. Це історія про двох осіб, які опинилися в безвихідних ситуаціях, але їхня зустріч з Ісусом змінила все.
Уявіть собі Яіра, шанованого начальника синагоги. Його дванадцятирічна дочка, улюблениця, на межі смерті. Яір відкидає свою гордість і авторитет, підбігає до Ісуса і падає Йому до ніг, благаючи про допомогу. Це справді серйозна справа, якщо людина на такій посаді вирішується на такий відчайдушний крок.
По дорозі до дому Яіра натовп тисне на Ісуса. Серед людей є жінка, яка дванадцять років страждає на кровотечу. Вона витратила всі заощадження на лікарів, але нічого не допомогло. У її культурі та часи вона вважалася нечистою, соціально виключеною. Але вона вірить, що достатньо доторкнутися до краю Його одягу, і вона зцілиться. Ризикуючи всім, вона пробирається крізь натовп і торкається. І тоді відбувається щось неймовірне — вона негайно зцілюється.
Ісус зупиняється і питає: „Хто доторкнувся до Мене?”. Учні здивовані — адже натовп тисне з усіх боків! Але Ісус знає, що сталося щось важливе. Жінка, тремтячи, зізнається в усьому. А Ісус каже їй: „Дочко, віра твоя спасла тебе; йди з миром”.
Тим часом приходять новини, що дочка Яіра померла. Можемо лише уявити його відчай. Але Ісус каже: „Не бійся; тільки віруй, і буде спасена”. Коли вони приходять до дому, всі вже оплакують дівчинку. Однак Ісус каже: „Не плачте; вона не померла, але спить”. Його висміюють, бо знають своє. Але Ісус бере її за руку і каже: „Дівчинко, встань!”. І вона встає.
Що ці історії говорять нам сьогодні? Ми живемо у світі, повному викликів, проблем, які здаються нерозв’язними. Хвороби, фінансові кризи, проблеми у стосунках, почуття відчуження. Часто ми відчуваємо, що дійшли до стіни, без надії на зміну.
Але Євангеліє нагадує нам, що для Ісуса немає нічого неможливого. Як жінка з кровотечею, так і Яір опинилися в безнадійних ситуаціях. Але їхня віра, хоч і по-різному виражена, була ключем до чуда. Жінка мала сміливість переступити соціальні бар’єри і наблизитися до Ісуса. Яір, незважаючи на свою позицію, принизився і просив про допомогу.
Можливо, це підказка для нас. Можливо, іноді нам потрібно ризикнути, вийти за межі зони комфорту, визнати свою безпорадність і звернутися до Ісуса зі своїми проблемами. Йдеться не про магічні рішення, а про довіру, що ми не самі, що є Хтось, хто може принести надію там, де її бракує.
В коментарях часто підкреслюється, що ці чуда Ісуса є не лише доказом Його божественної сили, але й глибокого співчуття та розуміння людських страждань. Ісус не байдужий до наших випробувань. Він зупиняється в натовпі заради однієї людини. Він йде до дому Яіра, навіть коли здається, що вже запізно.
Тож, можливо, наступного разу, коли ми відчуємо, що стоїмо перед стіною, згадаємо цю історію. Можливо, варто довіритися, що навіть якщо ми не бачимо виходу, це не означає, що його немає.
Адже зрештою, якщо Ісус міг повернути життя там, де всі бачили лише смерть, то хто знає, що Він може зробити з нашими „нерозв’язними” проблемами?
Життя може нас здивувати, але з Ісусом сюрпризи зазвичай мають щасливий кінець.
