На початку 13 ст. у київського князя Всеволода Чорного, одруженого із донькою Казимира Справедливого, народився син, що на Святому Хрещенні отримав ім’я Михайло. Після нападу татар на Русь-Україну Михайло брав участь у нещаснім бою над Калкою (1222), а згодом почав князювати в Чернігові.
Щоб урятувати Чернігівщину для себе, самохіть чи поневолі, поїхав з поклоном до найсильнішого зі своїх ворогів, хана Батия. Але замість урятуватися, він попав у пащу лева, звідки не було вже для нього вороття. Батий намагався намовити Михайла, щоб він за татарським звичаєм поклонився образам ханських предків і очистив себе переходом через вогонь. Князь Михайло не хотів принижувати святу християнську віру, тому відмовився від пропозиції. Це визначило його долю. Приятелі князя хотіли допомогти йому втекти з табору, та й це шляхетний князь відкинув, щоб не спровокувати помсту Батия. Після цього татари піддали Михайла мукам, а згодом, 20 вересня 1246 року, відрубали йому голову. Разом з князем Михайлом загинув мученицькою смертю і його вірний боярин Теодор.
Християнський календар
