Ідея побожності до Пресвятого Серця Ісуса пов’язана з об’явленнями св. Маргарет Мері Алакок (1647-1690), Пара-ле-Моніаль. Це була містичка, якій Христос показав Своє Серце, спрагле людської любові, і вимагав, щоб вона віддалася Йому і щоб у першу п’ятницю після октави Тіла Христового встановили свято на честь Його Серця. Майбутня свята та її сповідник Клавдій ла Коломб’єр були першими, хто пожертвував себе Божому Серцю, а потім склав формули довіри і таким чином започаткував процес особистої посвяти Пресвятому Серцю Ісуса.
Хоча Спаситель ставив перед правителями Франції конкретні сподівання, король Людовик XIV, гордий і самозаглиблений, не виконав Його прохання. Франція на чолі зі своїм монархом залишилася глуха до вимог Царя Всесвіту, за що згодом їй довелося заплатити жахливу ціну. Період економічного процвітання незабаром закінчився через стихійні лиха та неврожаї. Замість того, щоб поширювати культ Святого Серця, горді французькі філософи поширювали по всій країні і по всьому християнському світу псевдофілософську отруту, безпосереднім плодом якої була антифранцузька революція (1789-1799). Після блиску першої доньки Церкви залишилися лише руїни, сльози та кров масово вбитих католиків. Таким чином, за помилки необережних батьків довелося розплачуватися їхнім дітям і онукам. З часів Французької революції секуляризація Франції була прогресивною і послідовною до наших днів.
У 1856 році Папа Пій IX зробив урочистість Найсвятішого Серця Ісуса обов’язковою в Церкві в усьому світі. Маргарита Марія Алакок була беатифікована Пієм IX у 1864 році та канонізована Бенедиктом XV у 1920 році. Її називають «святою Найсвятішого Серця». 11 червня 1899 року, напередодні Ювілейного 1900 року, Папа Лев XIII посвятив людський рід Пресвятому Серцю Ісуса.
Це свято є залишком введення латинських свят у літургійний цикл Східних Католицьких Церков і не належить до їх богословської скарбниці. Службу празникові уложив літургіст о. Ісидор Дольницький.
Урок, який ми можемо винести з історії виникнення цього свята, полягає в тому, що тільки у Христі ми можемо будувати свій добробут – як матеріальний, так і духовний. Це особливим чином виражають тропар і кондак свята:
Тропар, глас 6:
Помилуй нас, Господи, помилуй нас,* бо, ніякого одвіту не знаю чи,* оцю Тобі молитву як Владиці ми, грішні, приносимо:* Помилуй нас.
Кондак, глас 8:
Непереможний Владарю і Господи,* ада переможцю,* я, врятований від вічної смерти,* похвалу виписую Тобі, творіння і раб Твій,* але Ти, що маєш милосердя несказанне,* від усяких бід визволи мене, що взиваю:* Ісусе, Сину Божий, помилуй мене.
