Вшанування святих апостолів Петра і Павла почалося відразу після їхньої смерті. Місце їхнього поховання було святим для перших християн. У IV столітті святим рівноапостольним Костянтином Великим збудовано храми на честь святих первоверховних апостолів у Римі та Константинополі. Спільне святкування булодуже поширене вже в перші століття християнства. Святкуючи в цей день пам’ять первоверховних апостолів,

Церква прославляє духовну твердість святого Петра і розум святого Павла, оспівує в них образ навернення тих, хто грішить і виправляється: в апостолі Петрі — образ того, хто відкинувся від Господа і покаявся, в апостол
і Павлі – образ того, що чинив опір проповіді Господньої і потім увірував.

Сьогодні – день мученицької кончини обох первоверховних апостолів, коли їх страчено в часах переслідування за імператора Нерона. Апостол Павло, як людина, що мав Римське громадянство, був обезголовлений, а апостол Петро, ​​як той що не мав такого громадянства, був розіп’ятий на хресті, що вважалося найганебнішою стратою. І ми з вами знаємо з Передання, що апостол Петро просив, щоб його розіп’яли вниз головою, тому що він вважав себе негідним, як відрікся Христа, померти тією самою смертю, якою помер Христос на Хресті.

Святі мученики, які сповідували свою віру перед владою світу цього серед мук, були і найдієвішими проповідниками, і, подібно до цього, можна сказати, що кожен християнин, словами і ділами покликаний визнавати Господа і тим самим Його проповідувати, закликається до апостольства, хоча й різні бувають шляхи і образи цього проповідування, як і різні дари.